Об’єктом злочину є авторитет Української держави, який підривається в разі посягання на державні символи як України, так і іноземної держави.
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК України, є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України, а ч. 2 ст. 338 КК України – офіційно встановлений або піднятий прапор чи герб іноземної держави. Наруга над гімном іноземної держави не тягне за собою кримінальної відповідальності.
З об'єктивної сторони цей злочин виражається лише у публічній нарузі над зазначеними символами. Під наругою розуміють грубе, образливе ставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою (наприклад зривання прапора чи гербу, їх знищення або пошкодження, використання їх не за призначенням, учинення на них непристойних написів або малюнків, спотворення тексту або музики Гімну, поширення його тексту зі спотворенням змісту і значення, інші дії, в яких виявляється зневажливе ставлення особи до державних символів).
Публічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як відкрито, так і таємно, але за умови, що згодом стануть очевидними для невизначеного кола осіб.
Місце вчинення злочину на кваліфікацію злочину не впливає.
Злочини вважаються закінченими з моменту вчинення будь-якої дії, пов'язаної з наругою над державними символами. Не має значення, чи вдалося особі вчинити свій намір до кінця чи ні.
Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел.
Суб’єкт злочину – загальний.