Самоправство – це самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх законних прав та виконання обов’язків.
Із об’єктивної сторони даний склад злочину є матеріальним, а тому для нього характерні такі ознаки: 1) суспільно небезпечне діяння, що виражається у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією; 2) суспільно небезпечний наслідок у вигляді значної шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника; 3) причинний зв'язок між діями суб’єкта та завданою шкодою.
Самовільне вчинення будь-яких дій – це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень (самовільне зайняття кімнати, що звільнилась в комунальній квартирі, порушення порядку заготівлі лісоматеріалів, заволодіння майном, яке є предметом цивільно-правового спору або перебуває у спільній власності та ін.).
Оспорюваність таких дій означає, що інша приватна або юридична особа вважає їх неправомірними, відкрито не погоджується з ними, оскаржує їх. Якщо ж особа, щодо якої мали місце самовільні дії, не має претензій до особи, яка їх вчинила, склад самоправства відсутній.
Самоправство вважається закінченим з моменту настання наслідків – значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання, про те, чи є заподіяна шкода значною вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи (оціночна категорія). Це може бути шкода здоров’ю, житловим, трудовим, політичним та іншим конституційним правам людини і громадянина.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом щодо дії. Ставлення до наслідків може бути виражене як в умислі (прямому або непрямому), так і в необережності (самовпевненості або недбалості).
Суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа (загальний суб’єкт). Службова особа, яка вчинила аналогічні дії, відповідає за ст. 365 КК України.