Безпосереднім об’єктом є встановлений законодавством порядок обігу і використання документів, печаток, штампів та бланків, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій.
Предмет злочину: 1) посвідчення та інші документи, які видаються чи посвідчуються державними або громадськими підприємствами, установами, організаціями, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором, іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи (ним, наприклад, може бути працівник паспортної служби). Ці документи повинні надавати права або звільняти від обов'язків (наприклад, диплом кандидата наук дає право претендувати на посаду доцента, лікарняний лист звільняє від роботи тощо); 2) штампи, печатки та бланки підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, а також інші офіційні штампи, печатки та бланки (маються на увазі штампи, печатки та бланки громадянина-підприємця, приватних нотаріусів, лікарів тощо).
Об'єктивна сторона цього злочину виражається в таких діях: 1) підробленні посвідчення або іншого документа, який надає права або звільняє від обов'язків; 2) виготовленні підроблених печаток, штампів чи бланків; 3) у збуті зазначених документів, штампів, печаток чи бланків.
Підроблення – це повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній, а також зміна характеру чи змісту справжнього документа за допомогою технічних маніпуляцій (підтирання, підчистки, витравлення). Підробленим визнається і бездоганний з точки зору форми документ, зміст якого є неправдивим (наприклад, бездоганно оформлений лікарняний лист, виданий завідомо здоровій людині).
Виготовлення штампів, печаток, бланків означає, що вони з самого спочатку створюються будь-яким способом, або у справжні предмети вносяться необхідні зміни.
Збут перерахованих у законі предметів означає їх відшкодувальне або безоплатне відчуження (продаж, обмін, дарування). Особа, яка збуває підроблений предмет, не обов'язково повинна сама його виготовити або видозмінити, досить знати, що він фальшивий.
Закінченим цей злочин вважається з моменту вчинення хоча б однієї із зазначений дій (формальний склад).
Суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі і спеціальній меті – використання підробленого документа, штампу, печатки, бланка за призначенням як самим підроблювачем, так і іншими особами. Якщо мета інша (продемонструвати майстерність, поповнити колекцію тощо) – склад злочину відсутній.
Суб'єкт цього злочину – загальний. Службова особа, у разі вчинення таких дій відповідає за службове підроблення (ст. 366 КК України).
У частині 2 ст. 358 КК України передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а у ч. З ст. 358 КК України – за використання завідомо підробленого документа.