Види стадій вчинення злочину, які враховуються при кваліфікації Відомо, що у теорії кримінального права та у кримінальному законодавстві виділяють три стадії злочину, які враховуються при кваліфікації посягання:
1) готування до злочину;
2) замах на злочин;
3) закінчений злочин.
Готування до злочину та замах на нього у КК називаєть¬ся незакінченим злочином, у теорії та на практиці їх ще прийнято називати попередньою злочинною діяльністю (або попередніми стадіями вчинення злочину). Наявність вказаних стадій вчинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються з прямим умислом, обов'яз¬ково проходять усі стадії або що наявність стадій взагалі обо¬в'язкова для кожного умисного злочину.
Поняття закінченого злочину .Загальне правило.
Закінчений злочин — це типовий вид злочину, ознаки котрого встановлені у нормах Особливої частини КК, стосовно якого сконст¬руйовані основні інститути Загальної частини (вина, співу¬часть, причетність тощо).
За загальним правилом, злочин визнається закінче¬ним, якщо у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені статтею Особливої частини КК. З наведеного випливає, що при визначенні моменту закінчення злочи¬ну потрібно враховувати:
1) описання злочину в Особливій частині К К — чим більше ознак злочину названо у диспозиції статті КК, тим більше їх потрібно для того, щоб були підстави вважати злочин закінченим;
2) фактичне виконання об'єктивної сторони злочи¬ну — злочин може бути визнаний закінченим лише тоді, коли є всі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони.
Момент закінчення злочину з матеріальним складом.
Матеріальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті назване і суспільно небезпечне діяння, і наслідки злочину або тільки наслідки. Причому може називатися лише один наслідок, декілька альтернативних наслідків, кілька обов'язкових наслідків.
Загалом злочин з матеріальним складом вважається закінченим тоді, коли настали суспільно небезпечні на¬слідки посягання, передбачені диспозицією статті Особ¬ливої частини кримінального закону.
Момент закінчення злочину з формальним складом .
Формальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті вказане суспільно небезпечне діяння, а наслідки не називаються (вони «упущені»). У формальних складах злочинів може бути одне діяння, декілька обов'язкових або кілька альтерна¬тивних діянь.
Злочин з формальним складом вважається закінченим тоді, коли повністю виконане (завершене) діяння, що назване у диспозиції статті Особливої частини як озна¬ка складу такого посягання.
Момент закінчення злочину з усіченим складом.
Крім матеріальних і формальних складів злочинів, у теорії кримінального права та на практиці виділяють ще й усічені склади зло¬чинів. Він має місце тоді, коли у диспозиції статті Особли¬вої частини, як ознака об'єктивної сторони, вказується на незакінчене діяння.
Тому злочин з усіченим складом вважається закінченим з моменту початку виконання суспільно небезпечного діян¬ня, вказаного у диспозиції статті Особливої частини.
Момент закінчення триваючого злочину.
Поняття триваючого злочину виробила теорія кримінального права, його сприйняла слідчо-прокурорська та судова практика. Виділення серед усіх злочинів так зва¬них триваючих грунтується на тому, що їх об'єктивна сторо¬на ніби розтягнута у часі.
Оскільки законодавство передбачає триваючі злочини лише з формальним складом, то вони кваліфікуються як закінчені тоді, коли виконане діяння, яке є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони. Наприклад, вже саме по собі самовільне залишення частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби повинно кваліфікувати¬ся за відповідною частиною ст. 408 КК незалежно від на¬ступної поведінки особи чи дій органів влади.
Момент закінчення продовжуваного злочину.
При кваліфікації продовжуваного злочину, який складається з декількох проступків, потрібно виділя¬ти дві ситуації.
Перша має місце тоді, коли закон пов'язує криміналь¬ну відповідальність з вчиненням декількох дій, тобто, коли має місце формальний склад злочину.
Наприклад, неодноразове погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК) складається з декіль¬кох посягань, кожне з яких не дає підставу вважати такі дії злочином, вважається закінченим з моменту вчинен¬ня, принаймні, другої дії;
Друга з таких ситуацій полягає у вчиненні посягань з матеріальним складом. Такого роду продовжуваний зло¬чин є закінченим тоді, коли розмір шкоди стає достатнім для визнання посягання, що складається з декількох деліктів, злочином. Щодо крадіжки чужого майна — тоді, коли вартість викраденого перевищує три неоподаткову¬ваних мінімуми доходів громадян.
Момент закінчення складеного злочину
Типовим прикладом такого злочину є посягання, передбачене ч. 2 ст. 121 КК — умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. За своєю конструкцією норма, у ній передбачена, об'єднує два самостійних посягання:
ч. 2 ст. 121 КК = ч. 1 ст. 121 КК + ст. 119 КК
«Складатися» можуть різні злочини: умисний з умис¬ним, умисний з необережним, необережний з необереж¬ним; злочини з матеріальним складом зі злочинами з фор¬мальним складом. При цьому моменти закінчення окре¬мих посягань, які утворюють складений злочин, можуть не збігатися. Через це виникає проблема встановлення моменту закінчення складених злочинів.
Загальне правило, яким керуються при визначенні моменту закінчення злочину, є непорушним — складений злочин, як і будь-який інший, є закінченим тоді, коли у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини. Тобто, складений злочин кваліфікується як закінчений за умови, що є закін¬ченими всі посягання, які його утворюють.
Стосовно визначення моменту закінчення зло¬чинів, вчинених у співучасті, це правило інтерпретується так: дії кожного із співучасників кваліфікуються як пося¬гання за тією стадією, яку вчинив виконавець злочину.
Момент закінчення злочинів, відповідальність за які диференційована. Потрібно мати на увазі, що момент закінчення основного і кваліфікованих видів одного і того ж злочину, а також кваліфікованих видів, що виділяються за різними кваліфікуючими ознаками складу, може не збігатися. Це буває тоді, коли основний і кваліфіковані склади злочину відрізняються за конструкцією об'єктивної сторони. На¬приклад, простий склад розбою має усічений склад, закін¬ченим такий розбій є з моменту нападу. Розбій же, який поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК), повинен визнаватися закінченим від моменту настання наслідків, з котрими пов'язується настання тяж¬кого тілесного ушкодження.
Кваліфікація злочину як закінченого
Ознаки закінченого злочину викладені у диспозиції статті Особ¬ливої частини КК. Тому він кваліфі¬кується лише за статтею Особливої частини. Кваліфікація злочину як закінченого посягання означає:
1) у скоєному є всі обов'язкові ознаки відповідного складу злочину;
2) діяння, які вчинені до моменту закінчення даного посягання, але у зв’язку з ним, підлягають додатковій (са¬мостійній, окремій) кваліфікації за умови, що вони не охоплюються ознаками даного злочину — коли має місце сукупність злочинів;
3) діяння, скоєні після закінчення злочину, не впли¬вають на кваліфікацію цього посягання, якщо вони не ста¬новлять іншого злочину;
4) діяння, вчинені після закінчення злочину, підляга¬ють додатковій кваліфікації тоді, коли вони утворюють самостійний злочин.