Види співучасників
Чинне законодавство виділяє чотири види співучасників:
• виконавець (співвиконавець) злочину;
• підбурювач до злочину;
• організатор злочину;
• пособник злочину.
Існує певна специфіка у виділенні видів співучасників стосовно злочинних організацій. Кримінальний закон у статтях Особливої частини виділяє:
• осіб, які є організаторами таких угруповань, займаються їх створенням;
• осіб, котрі керують злочинною організацією;
• учасників;
• осіб, що беруть участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією;
• осіб, які займаються фінансуванням, постачанням злочинних організацій.
Поняття та ознаки виконавця злочину.
Поняття виконавця злочину наведене у ч. 2 ст. 27 КК: виконавцем є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом. Такі ознаки полягають у вказівці на те: кого слід вважати особою; що таке вчинення злочину та яке вчинення вважається безпосереднім; що слід розуміти під використанням інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.
Особа — виконавець злочину — це, як і будь-який інший співучасник, той, хто наділений ознаками суб'єкта злочину.
Під вчиненням злочину слід розуміти вчинення закінченого посягання, замаху на злочин, готування до злочину.
Безпосереднє вчинення злочину означає особисте виконання дій, що описані у диспозиції статті Особливої частини, становлять об'єктивну сторону злочину;
або ж, при злочинній бездіяльності — невчинення дій, які особа повинна
Так, виконавцем заподіяння тілесного ушкодження визнається особа, яка нацькувала собаку на потерпілого, виконавцем крадіжки — той, хто дав відповідну команду комп'ютеру на переказування грошей на рахунок, що його контролює винний, тощо.
До використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, належить:
• залучення до вчинення злочину 1) осіб, котрі не до-сягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; 2) неосудних;
• вчинення дій від імені, з використанням можливостей юридичних осіб.
• використання помилки осіб, які сприяють вчиненню злочину, включаючи і виконання діянь, що становлять об'єктивну сторону посягання, діючи без необхідної для даного злочину форми вини.
Хрестоматійним є такий приклад. Жінка на вокзалі просить пасажира допомогти їй віднести важкий чемодан. Той виконує прохання. Насправді, чемодан не належить жінці, допомогу доброзичливця вона використала для вчинення крадіжки;
Таким чином, виконавець злочину — це особа, яка:
- є фізичною, досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, осудна, наділена ознаками спеціального суб'єкта посягання;
- виконала закінчений злочин або вчинила замах на злочин, чи вчинила готування до злочину;
- виконала об'єктивну сторону злочину повністю:
• особисто — власними діями;
• використала того, хто не досягнув віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність;
• використала неосудного;
• змусила вчинити певні дії чи утриматися від них шляхом застосування примусу, який виступає як незборима сила;
• використала того, хто діє без потрібної для даного злочину форми і виду вини, мотиву, мети.
Поняття співвиконавця злочину .
Співвиконавець злочину — це особа, яка виконує частину об'єктивної сторони злочину.
У виконанні об'єктивної сторони злочину може брати участь одразу декілька осіб. При цьому можливі різні варіанти їх участі:
1. кожен з учасників своїми діяннями повністю виконує об'єктивну сторону;
2. жоден з учасників своїми діями повністю об'єктивної сторони не виконує, кожний з них виконує лише частину об'єктивної сторони, у цілому ж вона має місце лише завдяки спільній діяльності декількох учасників;
3. один (чи декілька) учасників повністю виконує об'єктивну сторону посягання, інший (інші) — лише його частину.
Кваліфікація опосередкованого підбурювання
Підбурювач
Підбурювач Організатор Виконавець
Пособник
Дії кваліфікуються як підбурювання до злочину незалежно від того, яку роль повинен був виконувати підбурюваний.
Тому підбурювання до підбурювання, підбурювання до організації злочину, підбурювання до пособництва у злочині слід кваліфікувати як будь-яке підбурювання — за ч. 4 ст. 27 та відповідною статтею Особливої частини КК.
Організаторські, підбурювальні, пособницькі дії, що передбачені диспозицією статті Особливої частини КК, кваліфікуються лише за цією статтею без посилання на відповідну частину ст. 27 КК як посягання виконавця злочину.
Посягання кваліфікуються за статтями, що передбачають необхідну співучасть у злочинах, якщо встановлені всі ознаки кожного із злочинів, які утворюють таку співучасть.
Відсутність спільних ознак вчинюваних злочинів означає, що скоєне не може бути кваліфіковане за статтями, які передбачають необхідну співучасть.
Врахування при кваліфікації ознак, які характеризують суб'єктивну сторону посягання.
Оскільки у диспозиції статті Особливої частини описане посягання виконавця, то саме його діяння повинно характеризуватися всіма обов'язковими ознаками складу, в тому числі і ознаками суб'єктивної сторони злочину. Таким чином, посягання може бути кваліфіковане за статтею, яка передбачає певний вид умислу, мотив, мету лише тоді, коли відповідні ознаки наявні у виконавця злочину. І, навпаки, відсутність певних ознак у виконавця виключає можливість кваліфікації скоєного за відповідною статтею КК, хоча б ті чи інші ознаки були у інших співучасників.
Врахування при кваліфікації ознак складу злочину, які характеризують об'єктивну сторону посягання
За статтею Особливої частини, яка передбачає певний спосіб, час, місце, обстановку, знаряддя вчинення злочину, настання чи можливість настання тяжких наслідків, кваліфікуються дії всіх співучасників. Разом з тим відповідна норма не може бути інкримінована окремим співучасникам у таких випадках:
• у зв'язку з тим, що вказані ознаки не охоплюються їх умислом;
• оскільки вони мають місце внаслідок ексцесу, допущеного одним із співучасників.
Значення віку окремих співучасників для кваліфікації діянь.
Відомо, що особи, котрі не досягай віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за певними статтями КК, повинні нести відповідальність за злочини, стосовно яких вони досягай необхідного віку і котрі є однорідними (передбачають посягання на один і той же об'єкт, збігаються ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони).
Наведене загальне правило поширюється і на злочини, вчинені у співучасті. При цьому слід мати на увазі, що вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, поширюється як на виконавця, так і на інших співучасників цього ж злочину.
Кваліфікація при втягненні до участі у вчиненні злочину осіб, які не притягаються до кримінальної відповідальності
У теорії кримінального права і на практиці постає ряд питань кваліфікації посягань, участь у яких брали особи, що в силу тих чи інших причин не притягаються до кримінальної відповідальності. При цьому можуть бути виділені дві ситуації:
• до участі у злочині втягуються особи, котрі взагалі, за жодних умов не підлягають кримінальній відповідальності — малолітні (що не досягли віку, з якого може на ставати кримінальна відповідальність за жодний із злочинів), неосудні, ті, що діють під впливом незборимої сили;
• участь у злочині беруть особи, які не притягнуті до кримінальної відповідальності чи звільнені від неї у зв'язку з обставинами матеріально-правового чи процесуального характеру — користуються імунітетом від кримінального переслідування, звільнені від кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку; особа яких не встановлена, тощо.
Якщо особа, що не підлягає кримінальній відповідальності, виконувала організаторські, підбурювальні, пособницькі функції, то діяння того, хто її використовував, повинні кваліфікуватися відповідно як організатора, підбурювача, пособника злочину.