Поняття невдалої співучасті
Під невдалою співучастю у злочині звичайно розуміють умиснідіяння, спрямовані на вчинення злочину сумісно з іншими особами, які, однак, не призвели до бажаного результату.
Невдала співучасть має місце тоді, коли особа, яку намагалися залучити до вчинення злочину:
• одразу ж відмовилася від участі у спільному посяганні;
• спочатку погодившись на злочинну пропозицію, згодом вчинила добровільну відмову;
• виконала злочин одноосібно, без сприяння чи впливу тих осіб, які намагалися виступити співучасниками.
Види невдалої співучасті
За характером ролі, яку намагався виконати співучасник у спільному злочині, невдала співучасть поділяється на:
• невдалу організацію злочину;
• невдале підбурювання до злочину;
• невдале пособництво.
Для невдалої організації злочину характерним є те, що, незважаючи на зусилля організатора, злочин під його керівництвом не вчиняється взагалі чи не доводиться до кінця.
Вона має місце тоді, коли:
-особи, дії яких намагається об'єднати організатор, відмовляються виконувати його вказівки, відхиляють пропозиції організатора про спільне вчинення злочину;
-особа, яка виконує злочин разом з організатором,вчиняє добровільну відмову; робиться невдала спроба створити організовану групу.
Підбурювання вважається невдалим тоді, коли підбурювачу не вдалося схилити підбурюваного до участі у злочині. Це буває тоді, коли:
посягання, що звичайно вчиняються у складі злочинних організацій (тілесні ушкодження, збройний опір владі, розбій), свідчить, що диспозиції статей про відповідальність за організовану злочинну діяльність не охоплюють злочинів, вчинених у ході «функціонування» найбільш організованої форми співучасті. 7. Положення про звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації при позитивній посткримінальній поведінці, встановлене ч. 2 ст. 255 КК, передбачає таке звільнення лише щодо участі в організації чи участі у злочинах, вчинюваних цією організацією.
Проблема кваліфікації діянь, вчинених в складі колегіальних органів.
Наприклад, рішення про прийняття на навчання абітурієнта, який не набрав необхідного прохідного балу, виносить приймальна комісія закладу освіти; правління акціонерного товариства скеровує частину отриманих доходів на спонсорську допомогу, не зважаючи на наявність заборгованості із заробітної плати; тендерна комісія вирішує закупити за рахунок бюджетних коштів не найкращі товари; правління банку надає кредит сумнівному позичальнику, ризикуючи коштами вкладників, тощо.
Найбільшу актуальність у плані кваліфікації серед них становлять такі:
• службова особа одноособово вчиняє ті дії, які можна вчинити лише за рішенням колегіального органу, фактично ігноруючи його наявність.
• рішення колегіального органу фальсифікується (на приклад, підробляється протокол) і нібито на основі колегіального рішення вчиняються дії;
• члени колегіального органу вводяться в оману і приймають «бажане» для службової особи рішення, не знаючи фактичних обставин справи;
• вчиняються дії всупереч рішенню колегіального органу;
• колегіальний орган приймає рішення, бажане для певних осіб.
За дії, вчинені на основі рішень колегіальних органів, які мають дорадчий характер, кримінальну відповідальність має нести лише керівник, котрий здійснює відповідні дії.
Дії, вчинені керівником відповідно до обов'язкового рішення колегіального органу, зустрічаються у двох різновидах: а) коли таке рішення збігається з позицією керівника, який його втілює своїм наказом; б) коли керівник змушений підкоритися колегіальному рішенню, хоча він сам злочинних дій вчиняти не бажає.
Конкретизуючи і розвиваючи наведене правило, слід вказати на таке. Якщо рішення колегіального органу є остаточним і обов'язковим (не потребує затвердження одноособового керівника), то особи, які його прийняли, відповідають як виконавці відповідного злочину. Тоді ж, коли таке рішення має дорадче значення, то особи, які прийняли його, виступають як пособники
• підбурюваний взагалі не дав згоди взяти участь у злочині (не піддався на підбурювання);
• підбурюваний спочатку погодився з пропозицією підбурювача, а згодом вчинив добровільну відмову;
• підбурюваний вчинив злочин внаслідок підбурювання іншої особи або самостійно.
Невдале пособництво дещо відрізняється від невдалої організації злочину та невдалого підбурювання до злочину. Якщо для невдалих організації та підбурювання характерним є те, що злочин завжди не доводиться до кінця, то при невдалому пособництві можливе вчинення злочину виконавцем, незважаючи на відсутність сприяння з боку пособника.
Невдале пособництво вбачається у таких випадках:
• обіцянка сприяти вчиненню злочину, від чого особа відразу ж відмовляється;
• виконавець чи інший співучасник спочатку погоджується на сприяння пособника, а згодом відмовляється його прийняти;
• виконавець не зміг скористатися сприянням пособника, зокрема у зв'язку з тим, що воно надане надто пізно чи було недоступним для виконавця;
• сприяння помилково надається іншій особі.