Види повторності злочинів
Це, наприклад, вчинення одного дня крадіжки, а іншого — хуліганства.
Залежно від виду попереднього і наступного злочину виділяють повторність тотожних злочинів та повторність однорідних злочинів.
Ознаки повторності злочинів
Ознаки такі:
• посягання вчиняється шляхом повторення, тобто неодноразового вчинення діянь, кожне з яких становить собою злочин;
• за перший злочин особа не була засуджена або ж була засуджена, однак, цій судимості закон не надає кваліфікуючого значення.
• у статті Особливої частини КК повторності надано значення ознаки складу злочину;
• кожне з двох чи більше діянь становить собою окремий злочин (вони не є складовими одного і того ж посягання).
Кримінально-правове значення повторності злочину
В кримінальному праві прийнято виділяти таке значення повторності злочинів:
загальне — повторність виступає як обставина, що обтяжує покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК).
2 необхідне — повторення діяння є обов'язковою ознакою простого
(основного) складу злочину.
кваліфікуюче, коли повторності надане значення ознаки складу злочину, а її наявність впливає на кваліфікацію скоєного
Вказівка на повторність в Особливій частині КК
Найбільш поширена вказівка на аналізований вид множинності за допомогою терміна повторно, яка має місце майже у семи десятках статей Особливої частини КК 2001 р. Крім того, відповідне поняття позначається словосполу¬ченням особою, яка раніше вчинила... — далі ж вказуються статті про злочини, попереднє вчинення яких дає підставу визнавати наявність цього виду повторності (біля півтора десятка випадків).
Злочини, які утворюють повторність
Отже, повторність утворює вчинення двох чи більше злочинів, визначених в статті Особливої частини:
1.попереднього — вчинення якого передує повторності;
2.наступного — який, власне, і є повторним.
Попередній злочин позначається в КК по-різному:
- шляхом вказівки на його назву. Так, в ч. 2 ст. 187 КК передбачено: «Розбій, вчинений ...особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм»;
- через перелік статей Особливої частини КК, які передбачають відповідний злочин. Зокрема, в ч. 2 ст. 307 КК вказано: «Ті самі дії, вчинені повторно або ...особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308— 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу»;
- називається родове поняття певного злочину та визначаються обмеження — вчинення яких саме злочинів не повинно утворювати повторність. Наприклад, в п. 13 ч. 2 ст. 115 КК встановлена відповідальність за умисне вбивство «вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство за винятком вбивства, передбаченого статтями 116— 118 цього Кодексу».
Злочин, який є повторним (наступним), також названий в диспозиції відповідної частини статті Особливої частини КК.
У зв'язку зі змінами в законодавстві нерідко постає питання, якою редакцією статті Особливої частини КК слід керуватися, визначаючи наявність попереднього злочину.
Правила кваліфікації повторності злочинів
При кваліфікації повторності злочинів потрібно, як уявляється, керуватися такими правилами:
a. визначити, має місце повторення діянь, спрямованих на вчинення одного злочину, чи вчинення двох або більше злочинів;
b. дати кримінально-правову оцінку кожному злочину окремо, визначити, чи зберігаються його правові наслідки (не сплила давність кримінальної відповідальності або судимість не погашена чи не знята, немає процесуальних перепон для притягнення до кримінальної відповідальності);
c. визначити вид повторності;
d. встановити, чи надає КК повторності кваліфікуючого значення;
e. остаточно кваліфікувати скоєне з врахуванням повторності другого злочину (наступних злочинів).
Поняття продовжуваного злочину
Класичним прикладом продовжуваного злочину є крадіжка одного дня правого черевика, другого — лівого, а третього — шнурівок до них.
Продовжуваний злочин становить собою поєднання:
- діянь, кожне з яких є злочином, тобто, за кожне з яких окремо особа підлягає кримінальній відповідальності.
Наприклад, особа, поставила перед собою мету скласти з викрадених вузлів комп'ютер вартістю 11000 грн. і одного разу краде системний блок за 6000 грн., другого —- монітор в 3000 грн., третього — периферійні пристрої вартістю 2 000 грн.;
- адміністративних проступків чи інших правопорушень.
Так, по частинах може бути здійснене викрадення велосипеда, причому щоразу крадуться деталі на суму, характерну для дрібного розкрадання;
- діянь, одні з яких є злочинами, а інші — незлочинними правопорушеннями.
Ознаки продовжуваного злочину:
1) посягання спрямоване на один об'єкт.
2) Вчиняється кілька дій.
3) Дії тотожні
4) умислом винного охоплюється заподіяння шкоди в певному розмірі
5) між окремими епізодами, які в сукупності утворюють продовжуваний злочин, немає значного розриву в часі.
Неодноразові та систематичні посягання як різновидом подовжувального злочину.
У кримінальному праві під неодноразовістю традиційно розуміють вчинення тотожного діяння два або більше разів. Тобто, погане поводження з військовополоненими повинно відбутися, принаймні, двічі.
Систематичність же зараз переважна більшість вчених і практиків вважають наявною за умови вчинення діянь три або більше разів.
Кваліфікація продовжуваного злочину
Кваліфікації продовжуваних злочинів:
i. кожний окремий епізод, з яких складається продовжуваний злочин, не підлягає самостійній кваліфікації —оцінюється весь такий злочин в цілому;
ii. наявність продовжуваного злочину виключає кваліфікацію скоєного як повторності, навіть за умови, що окремі епізоди становлять собою злочини (при відсутності продовжуваного злочину підлягали б окремій кваліфікації);
iii. якщо відповідальність диференційована з врахуванням заподіяних наслідків (сума викраденого, розмір хабара, кількість наркотичних засобів тощо), то скоєне кваліфікується за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає заподіяння відповідної шкоди продовжуваним злочином;
iv. якщо продовжуваний злочин не доведений до кінця з причин, які не залежали від волі винного, то скоєне кваліфікується як замах на злочин, ознакою якого є наслідки (шкода, розміри), що її намагався досягнути винний внаслідок вчинення усіх запланованих ним дій;
v. дії співучасників, умислом яких охоплювалося, що вони беруть участь у продовжуваному злочині (спрямованому на заподіяння певних наслідків), кваліфікуються за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідний злочин.
Правила кваліфікації злочинів з преюдицією.
Правила кваліфікації зазначених злочинів наступні:
1. правопорушення, яке вчинене вперше, враховується при кваліфікації в межах строків, коли особа може бути притягнута за нього до юридичної відповідальності або коли зберігає юридичну силу раніше накладене стягнення.
2. якщо на особу було накладене адміністративне або дисциплінарне стягнення за перше правопорушення, то при кваліфікації належить перевірити законність раніше прийнятого рішення (крім випадків накладення стягнення в судовому порядку).
3. момент закінчення злочину, наявність співучасті та її форма і вид співучасника визначаються лише щодо другого із вчинених діянь (оскільки перше діяння не становить собою злочину).
6,4, Кваліфікація рецидиву злочинів»
Поняття і види рецидиву злочинів.
Оскільки рецидив — це вид повторності, то наявність рецидиву означає і наявність цього виду множинності злочинів.
Рецидив класифікують за різноманітними підставами, зокрема, за кількістю засуджень, була особа вперше засуджена у повнолітньому чи неповнолітньому віці, який проміжок часу пройшов після попереднього засудження, однорідні чи різнорідні злочини, які утворюють рецидив, тощо. Для кримінально-правової кваліфікації значення має:
1. наявність чи відсутність зв'язку між злочином, за який особа була засуджена раніше, та новим — рецидивним — посяганням;
2. вчинений новий злочин після відбування покарання чи у ході його відбування.
Кваліфікуюче значення має рецидив:
спеціальний — для нього характерно, що особа була засуджена за певний злочин і знову вчинила злочин, ознакою складу якого є вчинення його особою, раніше судимою за такий злочин;
пенітенціарний — має місце за умови, що новий злочин вчинений під час відбування покарання за раніше вчинений злочин, причому це передбачене законом як ознака складу злочину.
Правила кваліфікація рецидиву злочинів.
Виходячи з викладеного, в ході кваліфікації рецидиву злочинів потрібно:
1. встановити, що особа вчинила новий злочин у період після вступу в силу вироку за раніше вчинений злочин і до погашення або зняття судимості за нього;
2. кваліфікувати новий (рецидивний) злочин — встановити наявність ознак складу простого злочину, врахувати положення КК про стадії вчинення злочину, форму співучасті та вид співучасника;
3. визначити, що раніше вчинений злочин, за який особа була засуджена, є таким, на який вказує диспозиція статті про рецидивний злочин;
4. остаточно кваліфікувати скоєне з врахуванням наявності спеціального рецидиву.
Правила кваліфікації пенітенціарного рецидиву.
Загалом же кваліфікація пенітенціарного рецидиву включає:
1. встановлення того, що злочин вчинений особою в період відбування покарання за раніше вчинений злочин;
2. підтвердження законності призначення особі покарання, в період відбування якого вона вчинила новий злочин;
кваліфікацію нового (рецидивного) злочину — встановлення наявності ознак складу простого злочину, кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, врахування положень КК про стадії вчинення злочину, форму співучасті та вид співучасника.