В основі кваліфікації при конкуренції статей, які передбачають загальну та спеціальну норми, лежать правила, вироблені ще давньоримськими юристами.
Тому в кримінально-правовій літературі одностайно пропонується правило правозастосування при конкуренції загальної та спеціальної норм: в цих випадках повинна застосовуватись лише спеціальна норма. Враховуючи вик¬ладені вище міркування щодо об'єкта конкуренції, його слід редакційно
особливого мучення, кваліфікація за сукупністю за ч. 2 ст. 346 та ч. 2 ст. 121 означатиме, що тяжке тілесне ушкодження інкриміноване двічі. Тому застосовувати тут доведеться ч. 1 ст. 346 та ч. 2 ст. 121 КК.
Кваліфікація при конкуренції статей, які передбачають незакінчену злочин ну діяльність та закінчений злочин.
Загальне правило, що кожна наступна стадія одного і того ж злочину поглинає (включає у себе) попередню злочинну діяльність, означає, що конкуренція статей про більш ранню і більш пізню стадію одного і того ж злочину вирішується на користь статті, яка передбачає пізнішу стадію.
У тому випадку, коли готування до певного злочину становить одночасно інший закінчений злочин, то перевага надається статті, яка передбачає такий закінчений злочин.
Наприклад, контрабанда наркотичних засобів з метою їх наступного збуту становить собою одночасно і закінчений злочин, передбачений ст. 305 КК, і готування до вчинення злочину, відповідальність за який встановлена ст. 307 КК. При такій конкуренції скоєне належить кваліфікувати як закінчений злочин.
У той же час, коли в ході готування чи замаху вчиняється інший закінчений злочин, який менш небезпечний, ніж той, щодо якого має місце відповідна попередня стадія, то за загальним правилом скоєне кваліфікується за стат¬тею, яка передбачає відповідальність за готування чи замах до більш небезпечного злочину.
Так, заподіяння в ході замаху на вбивство тілесного ушкодження кваліфікується не як закінчений злочин, передбачений статтями 121, 122 чи 125 КК, а як замах на злочин, передбачений відповідною частиною ст. 115 КК.
Можлива і зворотна ситуація — коли закінчений злочин становить собою готування до іншого злочину.
Наприклад, готуючись до умисного вбивства, винний вчиняє придбання вогнепальної зброї.
У таких випадках ситуації конкуренції статей Особливої частини кримінального закону немає — скоєне кваліфікується як сукупність злочинів — закінченого і готування до іншого злочину.
Кваліфікація при конкуренції статей, які передбачають співучасть у злочині та «самостійний» злочин .
кримшалізовані, причому відповідальність за них встановлена в інших статтях.
У таких випадках в одній статті (частині, пункті статті) Особливої частини КК передбачається відповідальність за посягання, кожне з яких охоплюється іншою статтею КК.
Наприклад, ч. 2 ст. 194 КК — умисне знищення чужого майна, що спричинило загибель людей, — це сукупність посягань, які передбачені ч. 1 ст. 194 КК та ч. 2 ст. 119 КК, інакше кажучи: ч. 2 ст. 194 = ч.І ст. 194 + ч. 2 ст. 119 КК.
Статті про складені злочини є, принаймні, двох видів: 1) які передбачають прості види відповідних злочинів. Тобто, в результаті додавання ознак, що встановлені в статті про складений злочин, та ознак, передбачених статтею, що встановлює самостійний злочин, створюється простий вид злочину. 2) в яких посягання, передбачене самостійною статтею Особливої частини кримінального закону, відіграє роль кваліфікуючої чи особливо кваліфікуючої ознаки — при вчиненні злочину, передбаченого іншою статтею Особливої частини в поєднанні з ознаками іншого злочину, утво¬рюється кваліфікований або особливо кваліфікований вид злочину.
Кваліфікація злочинів, «складених» з посягань, щодо яки виділені кваліфікуюча ознака.
В теорії та на практиці немає однозначних підходів щодо кваліфікації у тих випадках, коли стаття про складений злочин охоплює собою злочин, відповідальність за який диференційована — щодо якого виділені кваліфікуючі чи особливо кваліфікуючі ознаки. Тут постає питання, охоплює стаття про складений злочин лише простий вид іншого злочину чи вона включає і кваліфіковані та особливо кваліфіковані види цього ж злочину.
Найчастіше це питання постає щодо тих злочинів, кваліфікуючою ознакою яких передбачене заподіяння тяжкого тілесного ушкодження або вчинення службовою особою з використанням свого службового становища. Наприклад, неясно, як потрібно ква¬ліфікувати втручання у діяльність державного діяча, вчинене з використанням службового становища працівником правоохоронного органу, — лише за ч. 2 ст. 344 КК (виходячи з того, що дії, вчинені особою з використанням свого службового становища, охоплюють посягання, передбачені будь-якою частиною ст. 364 КК), чи за сукупністю ч. 2 ст. 344 та ч. 2 або ч. З ст. 364 КК.
Для того ж, щоб уникнути подвійного інкримінування, за наявності сукупності скоєне не слід кваліфікувати за частиною статті про кваліфікований або особливо кваліфікований вид складеного злочину.
Наприклад, при заподіянні державному або громадському діячу в зв'язку з їх державною або громадською діяльністю тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер
Діяння, які становлять собою співучасть у злочині, передбаченому певною статтею Особливої частини кримінального закону, можуть бути передбачені іншою його статтею як «самостійний» злочин (той, який вчиняється поза співучастю — відповідальність за який настає і при вчиненні певних дій одноособово).
Так, фінансування не передбаченого законом воєнізованого формування водночас передбачене і ч. З ст. 260 КК як «самостійний» злочин, і становить собою пособництво у злочині, передбачене ч. 5 ст. 27 — ч. 1 ст. 260 КК.
У такому випадку скоєне, зазвичай, кваліфікується за статтею, яка передбачає «самостійний» злочин. Як співучасть діяння кваліфікується тоді, коли вона становить собою більш небезпечне посягання.
Наприклад, матеріальне сприяння створенню терористичної групи, дії якої призвели до загибелі людини, має кваліфікуватися не за ч. 4 ст. 258 КК, а як співучасть у злочині, передбаченому ч. Зет. 260 КК.