Диференціація — від лат. сіійегепііа означає відмінність: розділення, розчленування, розшарування на різноманітні й різні форми і ступені. У праві, коли говорять про диференціацію відповідальності, мають на увазі встановлення різних форм і видів відповідальності за правопорушення залежно від його родових і видових ознак, її посилення або пом'якшення у самому законі.
Встановлення різних форм відповідальності — це закріплення її у нормативних актах різних галузей права. Встановлення ж різних видів відповідальності означає її розділення в нормах однієї і тієї самої галузі права, закріплення необхідності застосування санкцій, які відрізняються за видами та розмірами покарання.
Наприклад, у чинному законодавстві глибоко диференційована відповідальність за крадіжку. Дана диференціація проведена за наступними ознаками:
1) форма власності майна, яке виступає предметом крадіжки (при вчиненні крадіжки приватного майна передбачена специфічна особливо кваліфікуюча ознака — «значна шкода потерпілому»);
2) вартість викраденого майна — за цією ознакою виділяється крадіжка в істотному розмірі, така, що завдала значну шкоду потерпілому, у великому розмірі, в особливо великому розмірі;
3) властивості майна - залежно від того, виступає воно як майно взагалі чи майно особливого роду (зброя, наркотичні за соби, військове майно);
4. ознаки складу злочину, які характеризують об'єктивну сторону і суб'єкта крадіжки майна, — вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, організованою групою.
Диференціації кримінальної відповідальності притаманні такі ознаки:
• вона здійснюється лише законодавцем і тільки в кримінальному законі;
• проводиться щодо різних видів одного й того ж злочину — посягань, які характеризуються спільними визначальними ознаками;
• полягає у встановленні більш суворої або менш суворої відповідальності за окремі види одного і того ж злочину;
• виражається у наявності кількох статей або частин статті, в яких передбачається відповідальність за один злочин;
• її змістом є врахування і відображення в кримінальному законі ознак, які підвищують чи зменшують ступінь суспільної небезпеки злочину;
• передумовою диференціації кримінальної відповідальності є криміналізація діяння — встановлення кримінальної відповідальності;
• є обов'язковою для органів, які здійснюють правоастосування.
Індивідуалізація кримінальної відповідальності
Життя завжди багатше закону. У ньому зустрічаються випадки, які є нетиповими, або ж які виражені більш чи менш інтенсивно, ніж це передбачено типовою нормою. Наприклад, вчиненою в особливо великому розмірі буде визнаватися крадіжка і на суму в 96600 грн. (станом на 2005 р.), і на кілька мільйонів гривень. Однак всі вони передбачені однією і тією ж нормою (закріпленою в ч. 5 ст. 185 КК), яка виділена з врахуванням необхідності диференціації кримінальної відповідальності за розміром викраденого. Очевидно, було б несправедливо за вказані види злочинів застосовувати однакові міри відповідальності.
Тому закон передбачає не лише диференціацію кримінальної відповідальності за типовими ознаками посягання, а й її індивідуалізацію з врахуванням ознак, притаманних для конкретного злочину. При цьому в ході визначення правових наслідків посягання відбувається врахування індивідуальних ознак конкретного діяння й особи, яка його вчинила, а не їх типових властивостей (як це має місце при диференціації відповідальності).
Індивідуалізація кримінальної відповідальності відбувається способами і в межах, встановлених у КК. Спосіб індивідуалізації відповідальності — це сукупність визначених в законі прийомів, з використанням яких в ході правозастосування враховуються особливості конкретного злочину та особи, яка його вчинила. Такими способами виступають:
1. індивідуалізація покарання в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК;
2. вибір між застосуванням кримінальної відповідальності і звільненням від кримінальної відповідальності;
3. вибір між призначенням покарання для реального відбування і звільненням від покарання.
Межі індивідуалізації відповідальності визначаються з врахуванням обраного способу такої індивідуалізації (відповідно, межами, визначеними законом для такого виду відповідальності). Так, при індивідуалізації відпові¬дальності способом індивідуалізації покарання вона здійснюється:
• шляхом вибору виду покарання з кількох альтернативних покарань, передбачених законом за даний злочин;
• призначенням або не призначенням додаткових покарань;
• визначенням конкретного розміру покарання в межах максимуму і мінімуму кожного із видів стосовно визначених покарань;
• застосуванням можливості призначити покарання більш м'яке, ніж передбачене законом.
• Кваліфікація вчиненого при наявності кількох кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак.