Писані конс у форм єдиного акта мають більш-менш однакову структуру, основними елементами якої є преамбула, основна частина, прикінцеві і перехідні положення.
Преамбула ( від. Лат. Preambulus – той, що передує) є вступною частиною конституції і зазвичай містить: урочисту формулу проголошення конституції; цілі прийняття конституції; коротку характеристику історичного шляху, пройденого держ до прийняття конституції; посилання на попередню конституцію; проголошення ставлення до прав і свобод людини та деякі інші елементи. За загальним правилом преамбула, хоча вона і є інтегральною частиною тексту конституції, не має нормативного характеру, за винятком тих її положень, що містять відсилання до інших нормативно-правових актів. Норми-цілі і норми-принципи що містяться у преамбулі, не мають безпосередньої юр сили. Преамбули .деяких конституцій, наприклад Конституції США, є досить лаконічними. Багато конституцій, зокрема Австрії Белгії, Данії, Ісландії, Італії, більшост ідерж Латинської Америки, взагалі не мають преамбули. Водночас преамбули конституцій деяких держав, наприклад ПОЛЬЩІ, ЯПОНії, є порівняно значними за обсягом.
Основна частина конституції поділяється на глави (розділи), а глави - на статті. Іноді виокремлюються частини, як більш загальні структурні елементи. До глав основної частини входять норми про загальні принципи організації суспільного життя права і свободи, систему і статус вищих органів державної влади, державну символіку, порядок внесення змін до конституції. Зазвичай глави або РОЗДІЛИ конституції мають назви, але їх може й не бути як, наприклад, у Конституції США. Норми про статус вищих opгaнів державної влади зазвичай розміщено відповідно до принципу поділу влади: парламент - глава держави - уряд - судова влада - влада намісцях. Іноді зустрічається дещо інший порядок глава держави – уряд - парламент - суди. Відмінності в розміщенні в тесті конституції глав про органи законодавчої і виконавчої влади певною мірою є свідченням їх ролі (пріоритетності) у ЗД1ИсненНІ державної влади.
У прикінцевих положеннях зазвичай встановлюється порядок набрання конституцією чинності, визначаються строки утворення нових органІВ влади, строки видання законодавства до якого є відсилання в конституції. Прикінцеві положення найчастіше РОЗМІЩУЮТЬСЯ в одній главі з перехідними положеннями, що визначають строки набрання чинності окремими конституційними положеннями, які не можуть бути реалізовані відразу, порядок і строки заМІНИ попередніх конституційних інститутів новими. Норми перехідних положень часто оформляються не у вигляді статей, а у вигляді параграфів або пунктів, що нумеруються. конституції можуть включати також інші структурні елементи, що відображають особливості конституційного регулювання у Т1И чи Т1И держаВ1. Так, конституції деяких держав (наприклад Бангладеш, Індії) включають додатки, в яких конкретизуються і уточнюються загальні положення конституціії з певних питань, містяться окремі винятки із загальних правил, встановлених конституцією, здійснюється регулювання окремих часткових питань.