Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право

Особливості КП як галузі права. Конституційне та державне право.

Таке визначення предмета конституційного права відмежовує цю галузь від решти публічно-правових галузей. На нашу думку, відносини з приводу…    

Предмет і методи науки КП.

 

Система конституційного права

Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.

 

Види джерел конституційного права.

Джерела конституційного права розрізняються залежно від моделей правових систем. У країнах з романо-германською (континентально-європейською) моделлю правової… Для англосаксонської (англо-американською) моделі правових систем характерним є поділ права на статутне право,…

Сутність і поняття конституції

   

Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.

- по-перше, закріплення принципу народного суверенітету, згідно з яким народ є єдиним джерелом і верховним носієм влади в державі. Усі владні… - по-друге, закріплення прииципу поділу державuої влади на законодавчу,… - по-третє, закріплення форми державuого правліuuя - респу­бліканської чи монархічної, яке в конституціях здійснюється…

Класифікація конституцій.

Конституція-головне джерело конституційного права.

Класифікація

За формою

- Неписаиі конституції мають той само обсяг предметів право­вого регулювання, ЩО й писані, однак їх норми містяться в бага­тьох різних джерелах…

За способом внесення змін і доповнень

Жорсткішими є конституції, що передбачають повторне при­йняття тих само змін і доповнень або одним і тим само складом парламенту з певним проміжком… Найжорсткішими вважаються ті конституції, зміни і допо­внення до яких… -гнучкі. Неписані, норми змінюються і доповнюються так само як і звичайні закони. (Британія, Нова Зеландія, Ізраїль) …

За типом політичного режиму.

-демократичні

-авторитарні.

- тоталітарні

За способом прийняття

- народні – прийняті виборчим корпусом або представницькою установою)

- октройовані - уведені виконавчою владою.

Структура конституцій.

Преамбула ( від. Лат. Preambulus – той, що передує) є вступною частиною конституції і зазвичай містить: урочисту формулу проголошення конституції;… Основна частина конституції поділяється на глави (розділи), а глави - на… У прикінцевих положеннях зазвичай встановлюється порядок набрання конституцією чинності, визначаються строки утворення…

Основні способи прийняття конституцій

конституції при­ймаються і змінюються в особливому порядку, більш складному, ніж звичай­на законодавча процедура. Політична практика напрацювала… - прийняття конституції представницькою установою; - при­йняття конституції виборчим корпусом;

Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.

Абсолютна більшість конституцій є жорсткими. Ступінь жорсткості конституцій є різним і залежності від конкретних способів їх зміни. Найменш… складу парламенту. Жорсткішими є конституції, що передбачають повторне… Найжорсткішими вважаються ті конституції, зміни і допо­внення до яких затверджуються на референдумі, як це…

Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.

Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.

Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету: - вибори - У науці конституційного права під виборами розуміється спосіб формування шляхом голосування органів державної влади та

Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.

як найважливіший засіб безпосередньої демократії, однак ставлення до нього з низки причин було і залишається неоднозначним. Причини: - федеративна форма державного устрою. Прийняття загальнообов'язкового у масштабах держави рішення шляхом…

Вибори як форма реалізації народного суверенітету.

Проведення виборів регулюється виборчим правом, яке є однією з основних підгалузей галузі конституційного права. Виборче право в об’єктивному сенсі — це система юридичних норм, що регулюють… Виборче право у суб'єктивному сенсі — це право громадянина обирати і обиратися до органів державної влади та органів…

Основні типи сучасних виборчих систем.

За мажоритарної виборчої системи (від фр. majorité — більшість) виборці голосують за окремих кандидатів, а обраними вважаються ті з них, які… За мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості обраним вважається той… беруть участь тільки ті два кандидати, що набрали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі обраним…

Стадії виборчого процесу.

- І. Призначення виборів.– початкова стадія виборчого процесу, яка полягає у встановленні дати виборів (голосування). У багатьох країнах дата… Встановлення дати виборів (голосування). можуть бути визначені не дата, а умови проведення виборів (напр. після закінчення строку повноважень, протягом певного…

Виборчі комісії бувають

- тимчасо­вими (створюються лише на час виборів). У багатьох країнах (Великобританії, Італії, Франції та ін.) роль центральної… ІV. Реєстрація (складання списків) виборців.

Конституційні принципи демократії.

Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.

Принцип непорушності права приватної власності, згідно з Конституцією, означає, що примусове відчуження об'єктів пра­ва приватної власності може…

Принцип соціальної функції власності спрямований на узго­дження інтересів приватних власників з об'єктивними потребами суспільного розвитку та інтересами всього суспільства і означає, що приватна власність не повинна використовуватися на шкоду людині, суспільству чи природі. З принципу непорушності прана приватноївласності випли­вають конституційні принциписвободи підприємницької діяль­ностіі вільної конкуренції. Принцип свободи підприємницької діяльності означає право людини вільно створювати (заснову­вати) підприємства, володіти засобами виробництва, самостійно займатися діяльністю з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою одержання прибутку. До змісту цьо­го принципу входять: реєстраційний порядок створення Під­приємства; самостійний вибір виду підприємницької діяльнос­ті; самостійний (з дотриманням трудового законодавства) найм і звільнення працівників; самостійне розпорядження прибутком підприємства. Принцип вільної конкуренції передбачає, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються приватні монополії, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Економіка соціальної держави є соціально орієн­тованою — економічний розвиток спрямовується передусім на за­доволення матеріальних і соціальних потреб різних верств сус­пільства, це принцип соціальної орієнтованості економіки.Ще одним принципом конституційного регулювання еконо­мічних відносин є принцип захисту прав споживачів. Він означає, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських ор­ганізацій споживачів. Виокремити конституційні положення про соціальні відносини досить склад­но. Передусім через багатозначність самого терміну «соціальний» (лат. — суспільний), який викорис­товується найчастіше у трьох основних значеннях. По-перше, у значенні «суспільний», тобто для позначення всього того, що стосується суспільства, на відміну від природного. По-друге, для позначення всього того в суспільстві, що безпосередньо стосуєть­ся людей, на відміну від того, що стосується економіки, політики і культури. У цьому значенні говорять про соціальну сферу, поряд з якою виокремлюють сфери економіки, політики і культури, про соціальну державу, соціально орієнтовану економіку, соціальний захист тощо. По-третє, для позначення особливого виду суспіль­них відносин — соціальних відносин, які є об'єктом конституційно-правового регулювання. Соціальні відносини — це відносини між історично й об'єктивно сформованими спільнотами людей. Від інших видів суспільних від­носин соціальні відносини відрізняються двома найважливішими особливостями. Першою з них є те, що вони виокремлюються на основі їх суб'єктів. Якщо економічні, політичні і культурні відно­сини виокремлюються на основі їх об'єктів, тобто того, з приводу чого вони складаються (такими об'єктами є, відповідно, власність на засоби виробництва, виробництво, розподіл, обмін і споживан­ня матеріальних благ, політична влада і культурні цінності), то основою виокремлення соціальних відносин є їх суб'єкти, тобто ті спільноти людей, між якими вони складаються. Друга особливість соціальних відносин полягає в тому, що їх суб'єктами є не всі спільноти людей, а лише ті, що сформу­валися об'єктивно в процесі історичного розвитку. Є п'ять основних груп таких спільнот: соціально-класові (суспільні класи, внутрішньокласові та міжкласові соціальні верстви і гру­пи); соціально-етнічні (племена, народності, нації); соціально-демографічні (сім'я, чоловіки, жінки, діти, молодь, особи серед­нього і старшого віку); соціально-професійні (робітники, селяни, підприємці, службовці, спеціалісти); соціально-територіальні (населення окремих адміністративно-територіальних одиниць — сіл, селищ, міст, районів, областей тощо). Такі спільноти сформу­валися об'єктивно, їх ніхто спеціально не створював, на відміну від об'єднань людей — політичних партій, громадських організа­цій, економічних товариств тощо, утворення яких є результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей. Суб'єктом соціаль­них відносин є також людина, яка у науці і праві розглядається не як індивід — конкретна людина, а як представник соціальних спільнот, тобто, як особа певної національності, статі, віку, про­фесії тощо. Історично й об'єктивно сформовані спільноти людей (соціальні спільноти) є соціальними суб'єктами конституційно-правових від­носин, якщо ці відносини стосуються предмета конституційного права, тобто складаються з приводу засад організації суспільного життя, організації і функціонування державної влади, основ вза­ємовідносин держави та особи. У багатьох конституціях йдеться про націю як суб'єкт державотворення, право етнічних спільнот на національно-державну автономію, право етнічних меншин на національно-культурну автономію, права жінок, дітей, захист ін­тересів престарілих тощо. Конституційні засади соціальних від­носин мають соціально-економічний або соціально-політичний характер, залежно від тяжіння цих відносин до економічних чи політичних відносин. Найважливішим соціальним принципом є принцип гуманізму— це визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і вияв своїх здібностей, сприйняття блага людини як критерія оцінки суспільних відносин. Принципом рівності прав жін­ки і чоловіка, встановлює додаткові гарантії щодо забезпеченняреальної рівності прав жінки і чоловіка з урахуванням особли­вої соціальної ролі жінки. Характерним є закріплення принципу захисту сім'ї і шлюбу державою. Закріплюючи цей принцип, Конституція, зо­крема, встановлює рівність прав та обов'язків жінки і чоловіка у шлюбі та сім'ї. Ще одним конституційним принципом, що стосується соціально-демографічних спільнот, є принцип захисту прав ди­тини, охорони дитинства. Особливість конституційно-правового статусу дитини полягає в тому, що діти не можуть користуватися усіма правами повнолітніх і водночас мають бути наділені специ­фічними правами, пов'язаними з їхнім віком. Це зумовлює необ­хідність встановлення спеціальних правових норм щодо захисту дітей. До найбільш поширених прав дитини та засобів їх захисту, тією чи тією мірою закріплених у конституціях, належать: пріо­ритетність прав дитини над правами дорослого; право на життя, ім'я і набуття громадянства; рівноправність усіх дітей, незалеж­но від будь-яких обставин, у тому числі від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним; обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття; спільна й однакова відповідальність батьків за вихо­вання й розвиток дитини; право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального роз­витку; право на захист від будь-якого насильства та експлуатації; утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків­ського піклування, покладається на державу. Конституційним принципом, що лежить в основі право­вого статусу територіальних громад, є принцип визнання і гаран­тування місцевого самоврядування.

 

Конституційні засади духовного життя суспільства

   

Поняття і принципи конституційного статусу особи.

Конституційно-правовий статус особи - це сукупність визначених і гapaнтoваних конституцією і законами держави прав, свобод і обов'язків особи як… У конституційному праві поняття «особа» використовується як родове щодо понять… Основними складовими конституційного статусу особи є:

Сутність громадянства. Громадянство і підданство.

Громадянство є засобом інституціоналізації принципів взаємо­відносин держави та особи й основою правового становища особи в державі. Наявність… Стійкість правового зв' язку між rромадянином і державою існує у просторі і в… припинення.

Способи набуття громадянства.

Філіація (від лат. filius - син) - це набуття громадянства за на­родженням. Вона пов'язана з моментом народження і відбувається незалежно від волі… Згідно з принципом «права крові» (лат. jus saпgviпis) дитина набуває… Натуралізація - це набуття громадянства за волевиявленням особи. Якщо набуття громадянства за народженням відбувається…

Подвійне громадянство і без громадянство.

пами; набуття громадянства народ­женою у змішаному шлюбі дитиною одночасно за громадянством батька і громадянством матері. Б. є своє­рідною… БЕЗГРОМАДЯНСТВО — правовий статус особи, яка не має громадян­ства будь-якої… податки, оберігати навколишнє се­редовище та ін.). Вони мають право володіти майном, успадковувати й заповідати його,…

Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.

Конституційні права особи, як суб'єктивні права, - це за­кріплені в конституції юридичні ,можливості певної поведінки особи. Конституційні свободи… і свободою немає. Нерідко в конс йдеться про право на яку-небудь свободу або… Класифікація прав і свобод

Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.

Способи закріплення :

- позитивний – дозвільний - закріплює права і свободи особи, якими людина може користуватися

- негативний – заборонний – закріплює не права а заборони, те чого не може робити людина «дозволено все, що не заборонено». Такий спосіб використовується в країнах де немає писаних конституцій.

Особисті права і свободи.

Основними і особистими правами і свободами є: Право на життя - це право людини на індивідуальне іс­нування, яке означає, що… Право на життя передбачає, що держава захищає життя людини і кожний має право захищати своє життя і здоров'я від…

Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.

Право на власність - це право людини володіти, користу­ватися і розпоряджатися належним їй майном і результатами своєї інтелектуальної, творчої… Право на підприємницьку діяльність — це право людини створювати (засновувати)… Соціально-економічні права і свободи — це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юридичні можливості…

Соціальні права і свободи особи

Право на соціальний захист — це право громадянина на отримання від держави матеріальної допомоги у разі обмеженості його можливостей самостійно… Право на житло — це право людини мати житло і перебувати в частині житлових… Право на достатній життєвий рівень«Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає…

Політичні права і свободи особи.

Політичні права і свободи –це сукупність конституційних прав і свобод, що визначають юр можливості громадян брати участь у громадському і… До них належать: - право брати участь в управлінні держ справами– це сукупність політичних прав громадян, що визначають їх юр…

Право на участь у культурному житті

Право на доступ до культурних цінностей

 

Конституційні обов`язки особи

конституційних обов'язків та їх взаємозв'язку з конституційними правами і свободами неоднозначне. Ліберальна традиція у конституціоналізмі заперечує взаємозв'язок прав і обов'язків, виходячи з того, що визнання такого взаємозв'язку

Види гарантій конституційних прав і свобод.

За сферами суспільного життя гарантії конституційних прав і свобод поділяються на : - соціально-економічні гарантії - це соціально орієнтована ринкова економіка,… - Політичною гарантією конституційних прав і свобод є демократичний політичний режим з такими його ознаками, як…

Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.

Інституціональними способами організації влади є форма держ правління Територіальними способами організації влади є форма держ устрою функціональними способами організації влади є держ режим

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.

1. використання терміну «федеративна», «союзна» 2. перерахування в конституції усіх суб’єктів федерації 3. розподіл в конституції сфер компетенції федерації та її суб’єктів

Обмежений дуалізм

- Дуалізм

- Президенціалізм

Парламентаризм.

- міністеріалізм

- партократизм

 

Особливості основних форм державного правління.

— монархія, за якої главою держави є монарх, і республіка, в якій главою держави є президент. Різновиди цих форм визначаються співвідношенням… Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя, від monos — один і arche — влада) — це… парламентом і урядом у конкретній країні. Дуалістична і парламентарна

Монархія як форма державного правління та її різновиди.

парламентом і урядом у конкретній країні. Види монархій: - Необмежені – абсолютна – юр і фактичне зосередження всієї повноти влади в руках монарха ( Бахрейн, Бруней, Катар,…

Парламентарна республіка як форма державного правління.

верховенством парламенту в системі організації державної влади Основними ознаками парламентарної республіки є: 1. обрання президента парламентом або особливою колегією вибірників, утвореною на його основі;

Президентська республіка як форма державного правління.

- жорсткий поділ влади і збалансована система стримувань і противаг; обрання президента на загальних виборах; - поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента і, як… - формування уряду президентом лише за обмеженою участю парламенту;

Змішана республіканська форма державного правління.

- обрання президента, як правило, на загальних виборах і наділення його юридично і фактично широкими повноваженнями; - формування уряду спільно президентом і парламентом; - подвійна політична відповідальність уряду — перед президентом і парламентом;

Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ

влади, наділений такими повноваженнями, які дозволяють йому активно втручатися у сферу законодавчої влади і впливати на функціонування судової… Відсутня або є номінальною посада прем'єр-міністра чи віце-президента.… Чітких і однозначних критеріїв суперпрезидентської республіки немає. Термін «суперпрезидентська республіка» є поняттям…

Зв'язок форми правління і особливостей поділу державної влади.

- жорсткий поділ влади, який характеризується формальною автономністю кожної з гілок влади і відсутністю між ними тісних зв’язків ( характерний для… - гнучкий поділ влади, передбачає співпрацю органів законодавчої, виконавчої…  

Основні форми державного устрою.

форма державного устрою — це відносини між різними органами влади, що існують у територіальних одиницях держави, з центральними органа­ми державної… розрізняють дві основних форми — унітарну і федеративну. Унітарною (франц. unitaire — єдиний, від лат. unitas — єдність) є така держава, територія якої складається з…

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю

1. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти… 2.наявність у суб’єктів федерації поряд із загально-федеральною конституцією і… 3.наявність у суб’єктів федерації власної правової системи

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі

2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які входять до її складу;

Унітаризм як форма державного устрою.

Політико-адміністративною одиницею є автономія З урахуванням історичних і географічних чинників авто­номії можуть… За ознакою централізації політичної влади унітарні держави поділяються на децентралізовані, відносно децент­ралізовані…

Федералізм як форма державного устрою.

Федерація — це союзна держава, територія якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю

7. Територія федеративної держави в політико-адміністративному плані не є єдиним цілим. Вона складається з територій суб'єктів федерації. Суб'єкти… 8.наявність у суб’єктів федерації поряд із загально-федеральною конституцією і… 9.наявність у суб’єктів федерації власної правової системи

Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів

1. Сфера виконавчої компетенції в федерації; 2. Сфера виконавчої компетенції суб’єктів федерації; 3. Сфера спільної (конкуруючої) компетенції федерації та суб’єктів федерації;

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі

2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверені­тет у конфедерації належить державам, які входять до її складу;

Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.

влади в державі. На відміну від державного режиму, який характеризує здійснення тільки державної влади, політичний режим є комплексною… системи суспільства в цілому, тоді як державний режим характеризує функціонування лише держави.

Особливості різних типів політичних режимів.

Демократичний політичний режим характеризується реальною участю народу у здійсненні державної влади. Основні ознаки демократичного політичного… - формування органів державної влади шляхом демократичних виборів; - розвинений поділ державної влади, збалансованість повноважень гілок влади, система стримувань і противаг;

Особливості конституційного статусу глав держави.

Конституційний статус глави держа­ви — це встановлена нормами консти­туції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно…

Невідповідальність глави держави полягає в тому, що він не несе юридичної відповідальності за свої дії, здійснювану політику, неза­лежно від її наслідків для суспільства і держави. Невідповідальність глави держави не слід плутати з безвідповідальністю, як це іноді робиться, що означає відсутність в особи почуття відповідальності і є оцінковою моральною, а не юридичною категорією. За парла­ментарних (парламентарна монархія, парламентарна республіка) і змішаної республіканської форм правління юридичним оформ­ленням зняття відповідальності з глави держави за видані ним акти є контрасигнатура (лат. contrasignatura — міністерський підпис, від contra — проти і signo — підписую) — скріплення акта глави держави підписом прем'єр-міністра та/або відповідного міністра, без якого акт не набирає юридичної сили.

Формально призначення контрасигнатури полягає у тому, щоб зняти політичну і юридичну відповідальність за виданий акт з глави держави і покласти її на уряд та окремих його членів. Фактично контрасигнатура може бути засобом обмеження повно­важень глави держави і здійснення їх від імені глави держави урядом. У різних країнах сфера застосування контрасигнатури неоднакова. У країнах з парламентарними формами правління контрасигнуються всі, або майже всі, акти глави держави, вклю­чаючи рішення про призначення глави і членів уряду, про про­мульгацію (підписання і оприлюднення) закону, про повернення закону на повторний розгляд до парламенту і про розпуск парла­менту. У таких країнах повноваження глави держави фактично здійснюються урядом.

У країнах зі змішаною республіканською формою правління інститут контрасигнатури застосовується значно меншою мірою, більшість рішень президента в них не потребують контрасигну­вання взагалі.

Принцип невідповідальності глави держави включає також його недоторканність, яка означає, що він не може бути при­тягнений до кримінальної відповідальності, затриманий чи за­арештований. Невідповідальність монарха є абсолютною — він не відповідає навіть за кримінально карні дії. Якщо «король не бу­ває неправий», то президент може бути притягнений до юридичної відповідальності в порядку імпічменту у разі вчинення ним зло­чину або інших протиправних дій. Імпічмент — це конституцій­но встановлений порядок притягнення парламентом до відпові­дальності вищих посадових осіб держави (президента, міністрів, суддів вищих судів та ін.) за порушення ними законів. Стосовно президента до таких порушень зазвичай належать державна зра­да та інші тяжкі злочини.

Конституції по-різному визначають види правопорушень, за які президент може бути притягнений до відповідальності в по­рядку імпічменту. Процедура імпічменту неоднакова в різних країнах. В одних країнах порушення справи та висунення обвинувачення здій­снюється нижньою палатою парламенту, а верхня палата для її розгляду перетворюється на судову колегію (США, Бразилія). В інших країнах рішення про порушення справи приймається або обома палатами парламенту (Італія, Польща, Франція), або будь-якою з палат (ФРН, Індія). Рішення приймається кваліфікованою більшістю голосів членів палати. У США ухвалений верхньою па­латою обвинувальний висновок стосується тільки усунення пре­зидента з посади. У подальшому справа про його обвинувачення може бути розглянута звичайним судом із винесенням відповід­ного кримінального покарання. В інших країнах розгляд справи здійснюється спеціальним (Греція, Польща, Франція) або консти­туційним (Італія, Словаччина, Словенія,Угорщина, ФРН) судом.

Загалом ефективність інституту імпічменту є низькою .У парла­ментарних республіках, де діяльність президента контролюється урядом, імпічмент практично не застосовується. У республіках із президентською і змішаною формами правління загроза імпіч­менту може використовуватись як засіб тиску парламенту на пре­зидента. Випадки усунення президента з поста в порядку імпіч­менту є рідкісними. Конституції деяких держав передбачають інші, крім імпіч­менту, можливості усунення президента з поста. Так, в Австрії дострокове припинення повноважень президента можливе за результатами референдуму, що проводиться на вимогу спіль­ного засідання обох палат парламенту (Федеральних Зборів) за ініціативою нижньої палати (Національної Ради). Відхилення на референдумі ініціативи Національної Ради тягне за собою її роз­пуск. Конституційні принципи незмінюваності і невідповідальності президента, з одного боку, є важливими гарантіями його діяльнос­ті як глави держави, сприяють політичній стабільності у суспіль­стві, з іншого боку вони означають неможливість дострокового усунення законним шляхом з поста президента і такої особи, яка не виконує своїх передвиборчих обіцянок і не виправдовує довіри виборців, або за професійними чи моральними рисами виявилась недостойною цього високого поста. Відомі непоодинокі випадки, особливо у президентських республіках Латинської Америки, коли президентів, які не виправдовували довіри виборців, через недієвість конституційних засобів впливу на них виборці приму­шували йти у відставку і навіть утікати з країни масовими акція­ми протесту. Нейтральність глави держави полягає в тому, що він, як ви­разник загальнонаціональних інтересів, має бути політично ней­тральною постаттю, стояти поза політичною боротьбою. Монарх не може належати до будь-якої політичної партії. Кандидат у пре­зиденти, як правило, є представником якоїсь політичної сили (пар­тії, виборчого блоку партій, руху) і користується її підтримкою на виборах, однак у разі обрання президентом він не повинен вияв­ляти прихильність до тих чи тих політичних сил. На підтверджен­ня своєї політичної нейтральності президент на час перебування на посаді може припинити членство у політичній партії з власної ініціативи або зобов'язаний зробити це за законодавством. Ще одним принципом конституційного статусу глави держави є несумісність його поста з іншими посадами або видами діяль­ності. Принцип несумісності є характерним для багатьох посад в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, депутатських мандатів. Стосовно президента несумісність означає, що він не може мати іншого представницького мандата, обіймати будь-яку іншу посаду, займатися іншою оплачуваною чи підпри­ємницькою діяльністю.

 

Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління

Основні системи престолонаслідування

монарха, найчастіше чоловічої статі, або діти цього нащадка, якщо його самого немає в живих на момент звільнення престолу. Розрізняють шість систем…

Основні системи обрання та підстави припинення повноважень президента

Порядок заміщення поста глави держави.

На відміну від монарха президент завжди обирається, за винят­ком тих випадків, коли пост президента захоплюється у результаті державного перевороту.… Є три основні способи обрання президента: парламентом; колегією, утвореною на… У деяких парламентарних республіках — Італії, ФРН, Індії — пре­зидент обирається особливою колегією вибірників,…

Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці

Президент належить до одноособових виборних представни­цьких органів державної влади. Він обирається на чотири-сім ро­ків. Нині посада президента… Найзагальнішою і найпоширенішою функцією глави дер­жави є представницька.… Як окрема функція глави держави функція політичного ар­бітражу безпосередньо закріплена тільки в конституціях деяких…

Конституційний статус президента у республіці змішаного типу

Президент належить до одноособових виборних представни­цьких органів державної влади. Він обирається на чотири-сім ро­ків. Нині посада президента…    

Поняття парламенту та парламентаризму.

Порядок формування парламентів

Структура парламентів та їх палат

Парламентський комітет очолює його голова, в якого є один або кілька заступників. Голова постійного комітету може обира­тися парламентом або тільки…  

Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень

ПАЛАТА ГРОМАД - 1) назва нижньої палати парламенту Великої Британії. До складу П. Г. входить 650 депутатів, обраних шляхом за­гальних і прямих…

Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.

 

Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.

Парламентська фракція зв'язана партійною дисципліною. Вона формує свій керівний орган — правління, виконавчий комітет, бюро тощо, до складу якого…  

Компетенція парламентів

 

Парламентський контроль за діяльністю уряду

Конституційні принципи правового статусу парламентарів

 

Парламентський індемнітет та імунітет

Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень

 

Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.

 

Промульгація як стадія законодавчого процесу

     

Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи

Парламенти і бюджет.

Бюджетний закон - закон, що встановлює державний бюджет. Проект Б. з. подається до парламен­ту (нижньої палати) президентом або урядом. Права…  

Поняття виконавчої влади та її суб’єктів

З централізацією пов'язана така особливість виконавчої вла­ди, як формування її органів шляхом призначення. Глава уряду як колегіального органу…

Конституційний статус уряду

У демократичних державах уряд завжди формується спільно главою держави і парламентом, за того, що ступінь участі у цьому процесі кожної зі сторін є… Від способу формування уряду залежать його підзвітність і політична… Настання політичної відповідальності уряду в цілому та його членів означає відправлення їх у відставку. Політична…

Структура урядів.

За характером компетенції міністерства поділяють на галузе­ві, які здійснюють керівництво окремими галузями (міністерства аграрної політики,… Найсуттєвішою організаційно-структурною особливістю цен­тральних органів…

Політична відповідальність уряду

Настання політичної відповідальності уряду в цілому та його членів означає відправлення їх у відставку. Політична відпові­дальність уряду перед… По-іншому складаються відносини між урядом і президен­том у змішаній… Якщо право уряду ініціювати розпуск парламенту главою дер­жави є противагою політичної відповідальності уряду перед…

Компетенція урядів

Видання нормативно-правових актів на основі та на виконання законів є складовою іншої функції уряду — функції нормовстановлення. Це одна з… Парламенти можуть впливати на розробку зовнішньополітич­них доктрин держави,…  

Сутність і функції судової влади.

 

Система судової влади

Предметна і просторова сфера діяльності суду називаєть­ся юрисдикцією. Залежно від їх юрисдикції розрізняються суди загальної юрисдикції і суди… Судова влада покликана захищати не тільки державу від осо­би (правопорушника),…  

Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.

СУДДЯ — посадова особа держави, яка наділена повноваженнями здій­снювати правосуддя і діє на про­фесійних засадах. Правовий статус С. визначається…  

Конституційні принципи організації судової влади

стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільки законно вста­новленими судами;… Здійснення правосуддя тільки законно встановленими суда­ми означає, що розгляд… Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нор­мами права. Вони реалізуються через покладення на їх…

Конституційні принципи функціонування судової влади

   

Поняття конституційного контролю та системи його органів

Способи формування конституційних судів визначаються конституціями і є неоднаковими в різних країнах. У порівняно невеликій кількості країн склад… Відповідно до повноважень конституційного суду суб'єктами звернення до нього… В одних країнах громадяни можуть звертатися до конститу­ційного суду лише з питань відповідності конституції тих чи…

Основні моделі організації судового конституційного контролю

За європейської моделі конституційний контроль здійснюється спеціальним конституційним судом або особливим органом квазісудового характеру.    

Повноваження органів судового конституційного контролю

 

Класифікація форм судового конституційного контролю

Багатоманітні форми судового конституційного контролю класифікуються за різними підставами. За часом здійснення конституційний контроль може бути… За формою конституційний контроль може бути абстрак­тним і конкретним.… За обов'язковістю проведення розрізняють обов'язковий і факультативний конституційний контроль. Обов'язковий…

Поняття місцевого управління та самоврядування

Основні системи організації публічної влади на місцях

   

Сутність і функції політичних партії.

Основні типи сучасних партійних систем

Нституціоналізація політичних партій у конституційному праві