Народний суверенітет – це повновладдя народу, верховенство його влади в держ. Принцип народного суверенітету означає визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в держ.
Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету:
- вибори - У науці конституційного права під виборами розуміється спосіб
формування шляхом голосування органів державної влади та
органів місцевого самоврядування. За допомогою виборів народ
як єдине джерело влади в державі делегує владні повноваження
своїм представникам в органах влади. Вибори є демократичним
способом здобуття й оновлення влади, приведення її структур та
діяльності у відповідність до волі громадян.
- Референдум (від лат. referendum — те, що має бути повідомлено) - це всенародне волевиявлення з важливого державного або суспільного питання. Волевиявлення шляхом голосування на референдумі надає юридичної сили вирішенню якого-небудь важливого питання, що стосується розвитку суспільства, державності, вирішення місцевих проблем. На загальнодержавний референдум виносяться ті питання, що стосуються найважливіших проблем політичного життя країни: прийняття конституції, внесення змін і доповнень до неї, зміни форми державного правління чи форми державного устрою, вступу держави до міжнародних організацій
тощо. Найважливіші питання державно-політичного життя, які підлягають вирішенню шляхом референдуму, у багатьох державах визначаються конституціями.
- Народна референтна ініціатива - це право певної частини виборців ініціювати проведення референдуму із запропонованих ними питань. Інститут народної референтної ініціативи передбачений конституціями багатьох держав. Конституції і закони встановлюють мінімальне число виборців, на вимогу яких має бути проведений референдум. в Італії— 500 тисяч, Швейцарії — 50 тисяч, тощо. Зазвичай установлюється певний строк для збирання підписів і передбачається, що виборці, які підписують звернення про проведення референдуму, повинні представляти у певній пропорції різні регіони країни. Це робиться для того, щоб постановка питання мала загальнодержавний, а не місцевий характер. Звернення виборців з вимогою проведення референдуму із формулюваннями пропонованих для внесення на нього питань направляється до уповноваженого призначати загальнодержавний референдум органу держ влади – глави держ, або парламенту, які зобов’язані призначитиреферендум. Референдум з ініціативи виборців може проводитись і на місцевому рівні.
- Народна законодавча ініціатива— це право певної частини виборців внести до парламенту проект закону, який підлягає обов'язковому розгляду парламентом. Інститут народної законодавчої ініціативи передбачений конституціями або законами багатьох держав. На загальнодержавному рівні він діє в Австрії, Іспанії, Італії, Литві, Польщі, Швейцарії та в деяких інших країнах, у США застосовується тільки на рівні штатів. Інститут народної
законодавчої ініціативи не застосовується у тих країнах з англосаксонською
моделлю правових систем, де діє принцип верховенства парламенту (Велика Британія, Канада, Австралія та ін.).
Для внесення проекту закону необхідно зібрати певне число підписів
виборців: в Іспанії — 500 тисяч, Румунії — 250 тисяч, Австрії, Польщі — 100 тисяч, Білорусі, Італії, Литві, Швейцарії — 50 тисяч, Грузії, Киргизстані — 30 тисяч, на Кубі і в Македонії — 10 тисяч, у Словенії — 5 тисяч, Бразилії — один відсоток, Колумбії — п'ять відсотків загальної чисельності виборців,
Встановлюється строк для збирання підписів, який зазвичай не перевищує шести місяців. Дійсність підписів підлягає офіційній перевірці. Нерідко передбачається, що виборці, які підтримують законопроект, повинні представляти у певній пропорції різні регіони країни. Це робиться для того, щоб постановка питання мала загальнодержавний, а не місцевий характер. Після перевірки підписів та їх засвідчення у встановленому порядку законопроект передається до парламенту і розглядається ним за звичайною законодавчою процедурою. Парламент може прийняти запропонований законопроект, унести поправки до нього або взагалі відхилити його.
У більшості країн є обмеження кола питань, з яких можуть бути внесені законопроекти в порядку народної законодавчої ініціативи. Не допускається, зокрема, внесення проектів законів з питань, що підлягають регулюванню органічними законами, стосуються податків, бюджету, міжнародних відносин, амністії, помилування.
Народна законодавча ініціатива є відносно новим конституційно-правовим інститутом. Вважається малоефективним засобом демократії, оскільки, з одного боку, парламент юридично не зобов'язаний приймати внесений виборцями законопроект як закон, а з іншого — може використовуватися як засіб політичного маніпулювання, тиску на парламент.
- Народна конституційна ініціатива— це право певної частини виборців запропонувати проект змін до конституції, який підлягає обов'язковому розгляду у встановленому законом порядку. Інститут народної конституційної ініціативи передбачений конституціями Австрії, Білорусі, Італії, Киргизстану, Литви, Македонії, Молдови, Румунії, Словенії, Швейцарії та деяких інших держав. У США він діє тільки в окремих штатах. Для внесення проекту конституційних змін необхідно зібрати певне число
підписів виборців: в Італії і Румунії — 500 тисяч, Киргизстані, Литві — 300 тисяч, Молдові — 200 тисяч, Білорусі, Македонії — 150 тисяч, Австрії, Швейцарії — 100 тисяч, Словенії — ЗО тисяч. Як і в разі народної законодавчої ініціативи, зазвичай установлюється певний строк для збирання підписів і передбачається, що виборці, які підписують проект конституційних змін, повинні представляти у певній пропорції різні регіони країни. Проект конституційних змін вноситься до парламенту і після розгляду ним виноситься на референдум. По суті, народна конституційна ініціатива означає ініціювання конституційного референдуму.
- Інститут народного розпуску представницького органу полягає
у можливості дострокового припинення повноважень парламенту чи іншого представницького органу за результатами референдуму за народною ініціативою. Якщо на референдумі більшість виборців висловляться за дострокове припинення повноважень представницького органу, то він розпускається і проводяться позачергові вибори. Інститут народного розпуску представницького органу трапляється рідко, особливо на загальнодержавному рівні. Він застосовується, зокрема, у деяких кантонах
Швейцарії. На загальнодержавному рівні такий інститут впроваджено
у Ліхтенштейні Конституцією 1921 року. Там півтори тисячі виборців або чотири общини можуть ініціювати проведення референдуму щодо розпуску парламенту (Ландтагу).
Інститут народного розпуску представницького органу не набув поширення. Не в останню чергу тому, що може бути джерелом політичної нестабільності в країні, оскільки у ній завжди знайдуться політичні сили, які будуть не задоволені результатами чергових виборів до парламенту й ініціюватимуть
проведення референдуму щодо його розпуску. Крім того, влада (у даному разі — парламент) взагалі не схильна створювати такі правові підстави, які б загрожували її існуванню.
- Загальні збори громадян за місцем поживання – це засіб безпосередньої реалізації народного суверенітету на місцевому рівні. На таких зборах вирішуються питання місцевого рівня.