Порядок організації підготовки і проведення виборів, значною мірою — їх результати залежать від того, якою є виборча система. Виборча система — це встановлений законодавством спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу депутатських мандатів. Є багато різновидів виборчих систем, які можуть бути зведені до трьох основних типів: мажоритарна, пропорційна і змішана виборчі системи.
За мажоритарної виборчої системи (від фр. majorité — більшість) виборці голосують за окремих кандидатів, а обраними вважаються ті з них, які отримали більшість голосів. Ця більшість може бути абсолютною, відносною або кваліфікованою, залежно від чого розрізняють мажоритарні виборчі системи абсолютної, відносної і кваліфікованої більшості. Вибори до представницьких органів влади зазвичай відбуваються в одномандатних виборчих округах, у кожному з яких обирається один депутат.
За мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав у виборчому окрузі абсолютну більшість голосів виборців, тобто щонайменше п'ятдесят відсотків плюс один голос. В одних випадках така більшість визначається від числа громадян, внесених до списків виборців, в інших — від числа тих громадян, які взяли участь у голосуванні. Якщо жоден кандидат не набирає абсолютної більшості голосів, що буває найчастіше, то проводиться другий тур виборів, у якому
беруть участь тільки ті два кандидати, що набрали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі обраним вважається той кандидат, який набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник. Іноді для обрання у другому турі потрібна не відносна, а абсолютна більшість голосів. За мажоритарною системою абсолютної більшості зазвичай обирається президент у президентський і змішаній республіках, рідко — депутати представницьких органів влади.
За мажоритарної виборчої системи відносної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав у виборчому окрузі відносну більшість голосів виборців, тобто більше, ніж решта кандидатів, кожен окремо. Ця система не передбачає проведення другого туру виборів. Найчастіше вона використовується для обрання депутатів представницьких органів влади, рідко — для обрання президента країни.
За мажоритарної виборчої системи кваліфікованої більшості для перемоги потрібно отримати не менше заздалегідь встановленої законом частки голосів, яка може становити, наприклад, тридцять або сорок відсотків, але зазвичай перевищує половину і становить 2/3, 3/5, 3/4 тощо всіх голосів. Залежно від того, якою є встановлена законом більшість, розрізняють абсолютну (понад половину) і відносну (менше половини) кваліфіковану більшість. Якщо у першому турі жоден із кандидатів не набрав кваліфікованої більшості голосів, то проводиться другий тур виборів, у якому
вимоги до більшості можуть знижуватися. Іноді передбачається можливість проведення більше двох турів виборів. Така система застосовується зазвичай для обрання парламентом президента у парламентарній республіці.
Із трьох різновидів мажоритарної виборчої системи на виборах до представницьких органів влади найчастіше застосовується мажоритарна система відносної більшості.
Мажоритарна виборча система сприяє двопартійності і усуває від парламентської діяльності менш впливові партії, не сприяє їх розвиткові.
За пропорційної виборчої системи, або системи пропорційного представництва, виборці голосують за списки кандидатів у депутати від політичних партій, а депутатські мандати у представницькому органі влади отримуються партіями пропорційно до кількості поданих за них голосів. Вибори проводяться або в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, або у багатьох багатомандатних виборчих округах, що зазвичай територіально збігаються з адміністративно-територіальними одиницями.
Кількість мандатів від кожного виборчого округу визначається залежно від чисельності його населення або від чисельності виборців. Партії висувають окремий список своїх кандидатів у депутати в кожному окрузі. Для визначення результатів голосування в окрузі вираховується виборча квота — найменша кількість голосів, необхідна для отримання одного депутатського мандата. Виборча квота визначається діленням кількості поданих по виборчому округу голосів на кількість мандатів в окрузі. Розподіл мандатів між партіями здійснюється діленням кількості отриманих кожною із них голосів на виборчу квоту. Скільки разів виборча квота вкладається в кількість отриманих партією голосів, стільки мандатів вона отримує.
Розподіл мандатів всередині партійного списку кандидатів здійснюється
відповідно до того порядку, в якому прізвища кандидатів розташовані у списку. Пропорційна виборча система використовується на виборах до представницьких органів як державної влади, так і місцевого самоврядування, передусім — у країнах з парламентарними формами правління.
Пропорційна виборча система сприяє становленню, в країні багатопартійності, структурованості парламенту і є найефективнішою за парламентарних форм правління — у парламентарній республіці чи парламентарній монархії, але тільки за умови, що за неї до парламенту потрапляють небагато найвпливовіших партій
Щоб мінімізувати недоліки і використати переваги мажоритарної і пропорційної виборчих систем у деяких країнах застосовується змішана виборча система, яка є поєднанням мажоритарної і пропорційної систем. За змішаної виборчої системи одна частина депутатів парламенту чи іншого представницького органу обирається за мажоритарною виборчою системою, а друга частина — за пропорційною. При голосуванні виборець отримує два бюлетені, одним з яких він голосує за окремого кандидата, а другим — за
партійний список кандидатів. У деяких країнах із двопалатним парламентом одна палата обирається за мажоритарною системою, а інша — за пропорційною. У такому разі мажоритарна виборча система найчастіше застосовується для формування верхньої палати, яка складається з представників суб'єктів федерації або адміністративно-територіальних одиниць. Змішана виборча система у разі формування за нею однопалатного парламенту чи нижньої палати двопалатного парламенту може поєднувати не переваги, а недоліки мажоритарної і пропорційної виборчих систем, що залежить від типу партійної системи, величини виборчого бар'єру, особливостей виборчих блоків політичних партій та інших чинників,
у тому числі політичної культури суспільства і передусім політичної еліти.