Сутність громадянства. Громадянство і підданство.

Зrідно з ідеєю rромадянства вільні і рівні в правах люди не пе­ребувають у феодальній залежності від держави, а є їі партнерами Держава і громадлни зв' язані взаємними зобов' язаннями. Відповідно громадянство - це стійкий правовий зв'язок між особою і державою, який дістає вияв у їх взаємниx правах та обов'язках.

Громадянство є засобом інституціоналізації принципів взаємо­відносин держави та особи й основою правового становища особи в державі. Наявність громадянства надає особі можливість повною мірою реалізувати свої різноманітні права та свободи і водночас ви­магає виконання нею обов' язків щодо держави. Держава визнає і гa­рантує права та свободи особи - rромадянина, заступається за ньо­ro закордоном. Громадянин, зі свoro боку, безумовно дотримується закоНІВ 1 ПРИПИСІВ держави, виконує покладені на нього обов' язки. Право на rромадянство, а також право на йоrо зміну визнають­ся невідчужуваними пpавами ЛЮДИНИ. Сукупність прав, свобод та обов`язів rромадянина становить йоrо політико-правовий статус, який відрізняє rромадянина від іноземців та осіб без rромадянства. .

Стійкість правового зв' язку між rромадянином і державою існує у просторі і в часі. У просторі вона виявляється передусім у тому, що стан rромадянства зберіrається за особою під час пе­ребування її не тільки на території держави, а й за кордоном. Стійкість rромадянства У часі виявляється в йоrо неперервнос­ті - rромадянство є неперервним з моменту набуття і до моменту

припинення.

Основні принципи громадянства зазвичай закріплюються в конституціях, докладне йоrо реrулювання здійснюється закона­ми про rромадянство, які встановлюють порядок набуття, зміни і припинення громадянства. Національне законодавство про rpo­мадянство узгоджується з відповідними міжнародно-правовими договорами держави.

Громадянство / підданство.Сучасне поняття громадянства історично пов'язане з французькою революцією XVIII ст. Політико-правова концепція «вільного громадяни­на» прислужилася обґрунтуванню ліквідації феодального ладу, розвит­ку нових політичних та економічних відносин. Ця концепція заступила категорію підданства, яка за часів феодалізму позначала васальні відно­сини залежності окремого індивіда від держави, персоніфікованої в особі монарха. В наші дні категорія під­данства іноді застосовується в дер­жавно-політичній практиці країн з монархічними формами правління. В розвинутих країнах за своїм юридич­ним значенням вона практично не відрізняється від громадянства і, по суті, фіксує відповідну форму правління