Змішана республіканська форма правління (змішана республіка) характеризується поєднанням елементів президентської і парламентарної республік. Основними ознаками змішаної республіки є:
- обрання президента, як правило, на загальних виборах і наділення його юридично і фактично широкими повноваженнями;
- формування уряду спільно президентом і парламентом;
- подвійна політична відповідальність уряду — перед президентом і парламентом;
- дуалізм виконавчої влади — розподіл повноважень зі здійснення виконавчої влади між президентом і урядом;
- незалежність президента від уряду (відсутність інституту контрасигнатури або його формальний характер);
- право президента на розпуск парламенту за настання певних підстав;
- право президента на законодавчу ініціативу.
Залежно від співвідношення елементів президентської і парламентарної
республік у конкретній країні, передусім повноважень президента і парламенту щодо формування уряду, розрізняють президентсько-парламентарну і парламентарно-президентську форми змішаної республіки, в яких вирішальну роль у формуванні уряду відіграють, відповідно, президент або парламент. Змішану республіку називають також напівпрезидентською республікою. Типовим прикладом змішаної республіки є Франція за Конституцією 1958 року. В Європі змішаними республіками є також Австрія,
Болгарія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Фінляндія, Хорватія, з колишніх радянських республік таку форму правління впровадили Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Киргизстан, Литва, Росія, Україна.
За найважливішою ознакою всіх різновидів республіканської форми правління — співвідношенням конституційних і реальних повноважень президента і прем'єр-міністра у сфері виконавчої влади — одні зі змішаних республік мало чим відрізняються від парламентарних республік (Австрія, Ісландія, Литва, Польща, Словенія), інші — від президентських республік (Азербайджан, Білорусь, Киргизстан, Франція). Конституції змішаних республік припускають можливість зміщення форми правління в межах зміни співвідношення реальних повноважень президента і прем'єр-міністра. Реальний статус президента і прем'єр-міністра може змінюватися залежно від суспільно-політичних обставин, розкладу партійно-політичних сил у парламенті, авторитету конкретних політиків та інших чинників. Важливе значення при цьому має наявність у парламенті сформованої на партійній основі постійно діючої більшості, яка б відігравала визначальну роль у формуванні уряду і на яку уряд міг би спиратися у своїй діяльності.