За відмінностями між цими ознаками розрізняються різні типи політичних режимів. Найпоширенішим є поділ політичних режимів на демократичні (парламентаризм; президенціалізм) й недемократичні. Останні, своєю чергою, поділяються на тоталітарні й авторитарні.
Демократичний політичний режим характеризується реальною участю народу у здійсненні державної влади. Основні ознаки демократичного політичного режиму:
- формування органів державної влади шляхом демократичних виборів;
- розвинений поділ державної влади, збалансованість повноважень гілок влади, система стримувань і противаг;
- децентралізація державної влади, наявність самоврядування на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу;
- багатопартійність, розвинена партійна система з небагатьох впливових політичних партій;
- вільна діяльність багатоманітних і незалежних від держави громадських організацій і засобів масової інформації;
- юридичні гарантії конституційно проголошених прав і свобод людини і громадянина;
- ідеологічний плюралізм — свобода дотримання і поширення в суспільстві різних поглядів та ідей.
різновиди демократичного політичного режиму:
~ парламентаризм (парламентарна монархія,парламентарна і парламентарно-президентська республіки)
~ президенціалізм (президентська і президентсько-парламентарна еспубліки).
Основна відмінність між ними полягає у тому, хто відіграєвизначальну роль у здійсненні державної влади — парламент чи президент, який формально і фактично (президентська республіка) чи фактично (президентсько-парламентарна республіка) очолює виконавчу владу.
Найповніше демократичний політичний режим виявляється за парламентарних форм правління — у парламентарній монархії і парламентарній республіці. Цілком демократичним політичний режим може бути за президентської і змішаної форм республіканського правління, хоча потенційно вони тяжіють до авторитаризму глави держави.
Недемократичні політичні режими:
~ Тоталітарний політичний режим (тоталітаризм) (від лат. totalis — увесь, цілий, повний) характеризується всеосяжним (повним, тотальним) одержавленням суспільного і приватного життя і здійсненням державної влади з опорою на систематичне використання насильства.
За тоталітаризму держава здійснює тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя й за особистим життям індивідів і насильницькими методами та засобами примушує до виконання її владної волі.
Основні ознаки тоталітарного політичного режиму:
- формування органів державної влади недемократичним шляхом, вибори,
що проводяться, мають формальний характер;
- відсутність поділу державної влади, жорстка централізація влади за відсутності місцевого самоврядування і фактичного зосередження влади в руках керівництва однієї політичної партії; єдина масова політична партія, очолювана, як правило, вождем і організована суворо ієрархічно;
- повний контроль партії над громадськими організаціями і засобами масової інформації;
- формальне проголошення прав і свобод людини і громадянина за фактичного ігнорування особистих, відсутності механізмів реалізації політичних і наголошення на забезпеченні соціально-економічних і соціальних прав і свобод;
- централізоване управління всією економікою;
- офіційна (державна) ідеологія, якої всі зобов'язані дотримуватися і яка закликає до деякого кінцевого ідеалу суспільного устрою для всього
людства;
- система жорсткого поліцейського контролю над громадянами з використанням фізичного і психологічного впливу.
Тоталітарними політичними режимами вважаються фашизм і комунізм, а класичними тоталітарними державами — фашистська Німеччина та СРСР, особливо періоду сталінського правління.
В сучасному світі тоталітарними є політичні режими в соціалістичних
країнах, найповніше тоталітаризм виявляється в КНДР.
Основна відмінність між фашизмом і комунізмом (соціалізмом) як різновидами тоталітарного політичного режиму полягає в тому, що фашизм припускає існування недержавного сектора економіки, який хоча й перебуває під жорстким державним контролем, але базується на приватній власності, тоді як комунізм приватну власність на засоби виробництва заперечує в принципі.
Авторитарний політичний режим (авторитаризм) характеризується зосередженням державної влади в руках однієї особи чи групи осіб або в одному її органі і здійсненням її з опорою на примус.
основні ознаки:
- формування органів державної влади недемократичним шляхом, вибори, якщо вони проводяться, мають формальний характер;
- відсутність реального поділу державної влади за можливого формального його визнання, зосередження влади у виконавчій гілці, наділення її функціями законотворчості;
- відсутність органів місцевого самоврядування або жорсткий контроль органів державної влади за їх діяльністю;
- обмеження діяльності політичних партій та громадських організацій, особливо опозиційних;
- скасування або значне звуження політичних прав і свобод громадян; застосування політичних репресій.
Авторитаризм є режимом жорсткого примушування до дотримання законів та виконання непопулярних, але формально законних вимог. Головною опорою авторитарних режимів є примус і, відповідно, силові структури влади — армія, поліція, служба безпеки тощо.
Авторитарним формам влади притаманні певні елементи демократизму, зокрема автономія особи і суспільства в неполітичних сферах, відмова від тотального контролю над суспільством і громадянами, відсутність єдиної
загальнообов'язкової ідеології. За авторитарних режимів зберігається
недержавний сектор економіки, держава безпосередньо не втручається в економічні процеси. Пом'якшені варіанти авторитаризму допускають поділ влади, багатопартійність, діяльність громадських організацій, проведення виборів до представницьких органів влади. Однак і в такому разі відбувається різке посилення влади глави держави, який так чи так виконує також функції глави уряду, фактичне позбавлення парламенту прерогатив контролю за політикою держави, послаблення інститутів тиску на урядову
політику, пристосування інститутів безпосередньої демократії до потреб режиму особистої влади, зокрема використання референдумів для створення ілюзії єдності народу з главою держави.
Авторитарні політичні режими встановлюються за умов абсолютної і дуалістичної монархій, супер президентської республіки, різного роду незаконних режимів. До авторитаризму глави держави тяжіють республіки з президентською і особливо президентсько-парламентарною формами правління, що пов'язано з обранням його шляхом загальних виборів і наділенням широкими реальними повноваженнями, особливо у сфері виконавчої влади.
На практиці кожен із трьох основних типів політичних режимів — демократичний, авторитарний і тоталітарний — рідко існує у, так би мовити, чистому вигляді. Найчастіше політичний режим у кожній країні виступає як поєднання тією чи тією мірою ознак різних типів, передусім демократичного та авторитарного, з переважанням ознак якогось одного типу. У зв'язку з цим виокремлюються також жорстко-авторитарний, авторитарно-демократичний
і демократично-авторитарний, розгорнуто-демократичний та анархо-демократичний (спотворено демократичний, який призводить до дезорганізації суспільного життя і в кінцевому підсумку переростає в тоталітаризм або жорсткий авторитаризм) режими.
50.Державний режим та його різновиди.
Певне уявлення про те, хто реально відіграє визначальну роль у здійсненні державної влади в країні, дає поняття державного режиму.
Державний режим— це спосіб здійснення державної влади в країні. Визначальними щодо державного режиму є поділ влади і реальний порядок взаємодії вищих органів законодавчої і виконавчої влади.
За цими двома ознаками виокремлюються такі типи державних режимів:
- Абсолютизм - характеризується відсутністю поділу влади,
юридичним і фактичним зосередженням усієї повноти державної
влади — законодавчої, виконавчої і судової — в руках глави держави. Такий режим притаманний абсолютним монархіям.
- обмежений дуалізміснує в дуалістичній монархії і характеризується поділом влади між главою держави і парламентом за домінування влади глави держави.,
- Дуалізм -притаманний президентським республікам і характеризується
жорстким поділом влади, наявністю двох функціонально незалежних один від одного центрів влади — глави держави і парламенту.,
- Президенціалізмхарактеризується фактичним домінуванням глави держави — президента в системі вищих органів державної влади. Він передбачає верховенство президента у сфері виконавчої влади та його визначальний вплив на законодавчу владу за формального поділу влади. Юридичними виявами президенціалізму є обрання президента на загальних виборах і наділення його широкими реальними владними повноваженнями. Найповніше президенціалізм виявляється в суперпрезидентській республіці.
Президенціалістський державний режим можливий у президентській республіці і в разі наявності жорсткого поділу влади та збалансованої системи стримувань і противаг. Він виникає тоді, коли президент і парламентська більшість представляють одну політичну партію. В такому разі президент не тільки очолює виконавчу владу, а й як лідер цієї партії через парламентську більшість контролює законодавчу владу. Президенціалізм виникає також у змішаній президентсько-парламентарній республіці в разі юридичного чи фактичного зосередження державної влади в руках президента. Юридично він існує за наявності у президента права розпуску парламенту, фактично — у разі збігу партійної належності президента і парламентської більшості.
За демократичних форм республіканського правління президенціалістський державний режим тяжіє до авторитарного політичного режиму. В уперпрезидентській республіці ці режими збігаються.
- парламентаризм.Розвинений поділ влади і принцип верховенства парламенту над виконавчою владою у парламентарній монархії і парламентарній республіці визначають притаманний цим формам правління
державний режим як парламентаризм. Однак цей режим діє лише за умови, що жодна політична партія не має абсолютної більшості мандатів у парламенті, а уряд формується коаліцією представлених у парламенті партій. У такому разі кожна з партій-учасниць парламентської урядової коаліції під загрозою виходу з неї і коаліція в цілому справляють визначальний вплив на уряд, тобто парламент контролює уряд.
Парламентаризм як державний режим унеможливлює авторитаризм глави уряду, оскільки його діяльність контролюється політичними партіями, які утворили у парламенті урядову коаліцію. Кожна з партій-учасниць коаліції загрозою виходу з коаліції, наслідком якого стане відставка уряду, може впливати на діяльність Прем'єр-міністра, уряду в цілому.
- міністеріалізм -У разі формування уряду однією політичною партією, яка має абсолютну більшість мандатів у парламенті, парламентарна модель відносин між парламентом і урядом перетворюється на свою протилежність: юридично парламент здійснює контроль над урядом, однак фактично уряд, що складається з лідерів партії парламентської більшості, через цю більшість контролює роботу парламенту.
Такий державний режим отримав назву міністеріалізму або системи кабінету. Він діє в країнах з парламентарною формою правління і двопартійною системою або системою з домінуючою партією і означає, що фактично країною керують не парламент і не глава держави, а прем'єр-міністр та його найближче оточення з міністрів, як це відбувається, наприклад, у Великій Британії.
- партократизм -характеризується відсутністю поділу влади і фактичним зосередженням державної влади на всіх рівнях у руках керівництва однієї
політичної партії. За партократизму всі органи державної влади фактично підконтрольні керівництву комітетів правлячої партії.
Партократичний державний режим збігається з тоталітарним політичним
режимом. Він безпосередньо пов'язаний з радянською республікою як формою правління, тобто діє в соціалістичних країнах.
Партократизм можливий також за інших форм республіканського правління за умов жорстко-авторитарного політичного режиму.