Глава держави — це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, яка вважається верховним представником держави і, як правило, носієм виконавчої влади. У монархіях главою держави є монарх, у республіках — президент. Відрізняються вони правовим статусом, передусім порядком заміщення поста глави держави і строком перебування на ньому. Монарх є одноособовим главою держави, який отримує владу в порядку престолонаслідування і здійснює її за власним правом довічно. Монарх вважається джерелом усієї державної влади, його влада юридично не походить від якоїсь іншої влади — народу або якого-небудь державного органу чи посадової особи. У монархіях все державне правління здійснюється від імені монарха. На відміну від монарха президент обирається. Його влада є похідною від народу як єдиного джерела влади у державах із республіканською формою правління. В одних державах влада президента походить від народу безпосередньо — у разі обрання його шляхом загальних і прямих виборів, в інших — опосередковано — у разі обрання президента загальнонаціональною представницькою установою (парламентом). Перебувати на посту президента одна й та сама особа може тільки визначений законом (конституцією) обмежений строк. В абсолютній більшості країн інститут глави держави представлений однією особою, але є такі країни, де функції глави держави здійснюються колегіальним органом або розподіляються між двома особами. У соціалістичних країнах — Китаї, Північній Кореї, В'єтнамі, на Кубі — немає одноособового глави держави, його функції виконує постійно діючий колегіальний орган загальнонаціональної представницької установи. При цьому окремі повноваження глави держави, які неможливо здійснювати колегіально, наприклад, прийняття вірчих грамот іноземних дипломатичних представників, передаються голові колегіального органу. В усіх демократичних державах є одноособовий глава держави, найважливіше призначення якого полягає у тому, щоб представляти державу в цілому й забезпечувати узгоджене функціонування і взаємодію державних органів. Згідно з текстами конституцій глава держави або не входить до жодної гілки влади, або (що трапляється найчастіше) належить водночас до законодавчої і виконавчої гілок влади, або тільки до виконавчої, рідко — тільки до законодавчої. Конституції більшості держав не містять положень про належність глави держави до тієї чи тієї гілки влади. Місце глави держави в системі поділу влади визначається його функціями і повноваженнями.
Конституційний статус глави держави — це встановлена нормами конституції сукупність його функцій, повноважень і форм відповідальності. Незалежно від форми державного правління, формальних і реальних повноважень конституційний статус одноособового глави держави визначається низкою принципів, що відрізняють його від статусу інших вищих органів і посадових осіб держави. Основоположними з таких принципів є незмінюваність, невідповідальність і нейтральність. До інших принципів конституційного статусу глави держави належать недоторканність і несумісність поста з іншими посадами або видами діяльності, які тією чи тією мірою притаманні статусу інших посадових осіб органів публічної влади та депутатів представницьких установ. Одні з цих принципів закріплюються в конституціях безпосередньо, інші є похідними від них або випливають із конституційно закріплених функцій і повноважень глави держави. Незмінюваність глави держави означає неможливість усунення його з поста законним шляхом за життя (монарх) або до закінчення встановленого законом (конституцією) строку повноважень (президент). Якщо повноваження парламенту можуть бути припинені достроково главою держави за настання певних підстав, уряд може бути відправлений у відставку парламентом або главою держави, то повноваження самого глави держави яким-небудь державним органом не можуть бути достроково припинені. Незмінюваність монарха є абсолютною — він перебуває на посту довічно. Усунення спадкового монарха з поста юридично, законним шляхом неможливе. Його можна тільки примусити зректися престолу, скинути або усунути фізично. Незмінюваність президента не є абсолютною. Його можна усунути з поста не тільки незаконним шляхом — у результаті державного перевороту, а й законним — у порядку конституційно встановленої особливої процедури — імпічменту.