ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — контроль парламенту за діяльністю державних органів, установ і посадових осіб. П. к. є однією із найважливіших функцій парламенту. Функція контролю та зумовлені нею повноваження притаманні практично всім парламентам, а обсяг контрольних повноважень залежить від форми державного правління. Функція П. к. знаходить своє відображення в конституціях, звичайних законах і регламентах парламентів або безпосередньо, або у вигляді процедурного регулювання. Об'єктами П. к. найчастіше виступають органи виконавчої влади, в окремих випадках П. к. поширюється на главу держави, судову владу, місцеве самоврядування. Формами П. к. є: обговорення основних напрямів політики уряду, затвердження програми його діяльності; постановка питання про вотум недовіри уряду; відмова у довірі уряду; інтерпеляція; депутатський запит; депутатське звернення; заслуховування звіту уряду; парламентське слухання; парламентське розслідування; імпічмент; контроль за делегованим законодавством та ін. Своєрідними формами здійснення П. к. є діяльність контрольних органів при парламенті — уповноваженого з прав людини та рахункової палати. П. к. над виконавчою владою зазвичай має політичний характер — він звернений на політичну діяльність уряду та його членів. За парламентарних і змішаної республіканської форм державного правління наслідком П. к. над виконавчою владою може бути відставка уряду в цілому або окремих його членів. Щодо інших органів П. к. має суто юридичний характер: якщо не встановлено порушення яких-небудь правових норм, то для підконтрольного органу, установи чи посадової особи не може виникнути жодних негативних юридичних наслідків. У разі встановлення порушення правових норм його наслідком може бути відставка окремих посадових осіб, стосовно яких парламентське розслідування може призвести до порушення кримінальної справи.