Влада на місцях –це влада, яку здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави. Адміністративно-територіальна одиниця –це частина території держави, на якій створюються та діють органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування. А.-т. о. може бути окремий населений пункт ( село, селище), частина населеного пункту ( район у місті), кілька або багато населених пунктів із прилеглою до них місцевістю ( громада, комуна, район, область). Є структурним елементом адміністративно-територіального поділу держави. Органи, що здійснюють владу на місцях: або органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Органи міс-го самов-я –виборний або інший орган, який наділений повноваженнями з вирішення питань місцевого значення і не входить до системи органів державної влади. Це представницькі органи адміністративно-територіальних одиниць та їх виконавчі органи – колегіальні чи одноособові. Системи, порядок формування і функціонування органів виконавчої влади держави, які здійснюють місцеве управління, та органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах є різними, залежно від чого розрізняють основні моделі організації публічної влади на місцях: англосаксонську (англоамериканську), романогерманську (континентально-європейську) і радянську. За наявності загальних моделей організації публічної влади на місцях, у тому числі місцевого самоврядування, у кожній країні вона має свої особливості, причому в одній країні можуть використовуватися кілька різновидів однієї і тієї само моделі. Англосаксонська, або англоамериканська, модель організації публічної влади на місцях склалась у Великій Британії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та деяких інших країнах. Вона характеризується наявністю місцевого самоврядування на всіх рівнях нижче загальнодержавного, суб'єкта федерації, державно-автономного утворення і відсутністю на цих рівнях органів виконавчої влади держави. Для вирішення місцевих питань в адміністративно-територіальних одиницях обирається представницький орган — муніципальна рада. Глава виконавчого органу місцевого самоврядування обирається або муніципальною радою зі свого складу, або безпосередньо населенням. Романогерманська, або континентально-європейська, модель організації публічної влади на місцях склалася в країнах континентальної Європи. Для цієї моделі характерним є поєднання місцевого самоврядування з місцевим управлінням, здійснюваним органами виконавчої влади держави. В адміністративно-територіальних одиницях держави водночас діють представницький орган місцевого самоврядування, обраний ним виконавчий орган — одноособовий (мер, голова, бургомістр, алькальд) чи колегіальний (виконавчий комітет, джунта, магістрат тощо), який керує підпорядкованою представницькому органу адміністрацією, і місцевий орган виконавчої влади держави (префектура, комісаріат, адміністрація тощо), очолюваний призначеною або уповноваженою центром (урядом чи главою держави) посадовою особою (губернатором, префектом, комісаром, бургомістром та ін.), яка здійснює адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування. У низових адміністративно-територіальних одиницях — громадах, общинах, комунах, тобто у селах, селищах, об'єднаннях кількох сіл, містах) є тільки виборні органи місцевого самоврядування — муніципальна рада та її виконавчий орган (мер), а органу виконавчої влади держави немає, за винятком великих міст, де такий орган зазвичай утворюється. Суть адміністративного нагляду полягає в перевірці актів виборних органів місцевого самоврядування на предмет їх законності, тобто відповідності чинним законам держави. Представникові центральної влади надається право скасовувати акти органів місцевого самоврядування, видані з порушенням закону, або призупиняти їх дію. Як правило, для перевірки законності акта встановлюється певний строк, по закінченні якого, якщо не надійшло заперечень від представника центральної влади, акт набирає чинності. Нова тенденція у взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування полягає в тому, що представник виконавчої влади може оскаржити акт органу самоврядування тільки в судовому порядку. Своєю чергою, органи місцевого самоврядування можуть у судовому порядку захищати свою автономію як від місцевих представників, так і від центральних органів виконавчої влади. Різновидом романогерманської моделі організації публічної влади на місцях є так звана іберійська система (Іберія — стародавня назва Іспанії), яка діє у Бразилії та багатьох іспаномовних країнах Латинської Америки, хоча в самій Іспанії вона тепер не застосовується. Іберійська система полягає в тому, що населення обирає раду і головну посадову особу адміністративно-територіальної одиниці (алькальда, префекта, мера тощо), яка водночас є головою ради, її виконавчим органом і затверджується урядом (президентом, міністром внутрішніх справ) як його представник у даній адміністративно-територіальній одиниці. У деяких країнах така посадова особа обирається не населенням, а радою. Алькальд (мер, префект) наділяється правом контролю за діяльністю ради і зосереджує в своїх руках основні важелі місцевого керівництва. Радянська модель організації публічної влади на місцях склалась в соціалістичних країнах. Вона характеризується тим, що формовані в адміністративно-територіальних одиницях ради є державними органами і виконують водночас функції держави і місцевого самоврядування. Ради є представницькими органами державної влади в селах, селищах, містах, районах, областях. Члени рад обираються безпосередньо населенням або радами нижчого рівня. Ради обирають свої виконавчі колегіальні органи — виконавчі комітети, які здійснюють на місцях управління водночас загальнодержавними і місцевими справами. Члени виконавчого комітету є керівниками управлінь і відділів, за допомогою підлеглих їм державних службовців управляють окремими сферами місцевого життя — освітою, охороною здоров'я, торгівлею, будівництвом, місцевою промисловістю тощо.