За способом внесення змін і доповнень

-жорсткі. жорсткі конституції змінюються і доповнюються в особливому порядку, складнішому, ніж звичай­на законодавча процедура. порядок зміни і доповнення конститу­ції встановлюється в самій конституції. Правом ініціювати зміни конституції звичайно наділяються парламент і глава держави, в деяких країнах - також певне число виборців (народна конституційна ініціатива). . Ступінь жорсткості конституцій є різним і залежить від конкретних способів їх зміни. Найменш жорсткими вважаються ті конституції, що змі­нюються чи доповнюються парламентом одного скликання ква­ліфікованою більшістю у 2/з голосів від конституційного складу парламенту ( фрн, португалія, більшість держав – колишніх радянських республік). Іноді кваліфікована більшість має становити 3/4 або 4/5 складу парламенту.

Жорсткішими є конституції, що передбачають повторне при­йняття тих само змін і доповнень або одним і тим само складом парламенту з певним проміжком часу (Білорусь, Греція, Естонія, Італія, Литва), або новообраним складом парламенту кваліфі­кованою більшістю голосів (Норвегія, Фінляндія, Швеція)

Найжорсткішими вважаються ті конституції, зміни і допо­внення до яких затверджуються на референдумі. Спочатку парламент приймає проект змін і доповнень, а по­тім вони виносяться на референдум. Однією з найбільш жорстких є Конституція США, основний текст якої залишається незмінним, а конституційні зміни і доповнення вносяться окремими поправка­ми до нього. Проект поправки, схвалений 2/3 голосів обох палат кон­гресу або конституційними зборами (конвентом), що скликаються на вимогу законодавчих зібрань 2/з штатів, має бути ратифікований або 3/4 законодавчих зібрань штатів, або 3/4 конвентів штатів.

-гнучкі. Неписані, норми змінюються і доповнюються так само як і звичайні закони. (Британія, Нова Зеландія, Ізраїль)

-змішані. - поєднують елементи жорстких і гнучких конституцій.неоднакові проце­дури внесення змін і доповнень до різних частин та окремих по­ложень конституції: одні статті змінюються у досить складному порядку - аж до винесення проекту змін і доповнень на референ­дум або ратифікацію суб'єктами федерації, інші статті змінюють­ся у більш спрощеному порядку - аж до звичайної законодавчої процедури. (Індія)

3. за часом прийняття і тривалістю дії :

- старі –прийняті з кінця 18 – до поч. 20 ст ( США – 1787; Польща – 1791; Франція – 1791)

- нові – прийняті в період між двома світовими війнами ( Австрія – 1920; Латвія – 22; Ірландія – 32)

- новітні – прийняті після 2-гої світової . Такими є більшість чинних на сьогодні конс ( Ісландія, Італія, Японія, Нім, Данія та ін..) Було також Прийнято нові або суттєво змінено ЧИнні конституції деяких держав Латинської Америки, а також Прийнято нові конституції У багатьох країнах Азії і Африки, які звільнилися від колоніальної залеЖНості. Особливу групу новіт­ніх конституцій становлять ПРИйняті в 90-х роках хх ст. ОСНОвні закони постсоціалістичних держав Центральної і Східної Європи

4. за строком дії:

-постійні. Мають необмежений строк дії.

-тимчасові. Мають обмежений строк дії. Вони можуть прийматися на встановлений (іноді в тексті конституції) строк або на час до настання заздалегідь визначеної події ( як правило до прийняття постійної конституції). Зазвичай вони проголошуються главою держави або новим керівництвом країни після державного перевороту.

5. Розрізняють також:

- юридична, або формальна, конституція – це система конституційних норм; вона є документом який встановлює те, що має бути.

- фактична, або матеріальна, конституція – це сусп. відносини врегульовані нормами конституції, тобто реальний порядок здійснення держ влади і забезпечення прав і свобод особи.

В разі істотних розходжень між реальністю і нормами конс останню називають фіктивною.

6. Залежно від форми держ устрою:

- федеративні

-унітарні.