Партійна система - сукупність діючих у країні політичних партій та відносин між ними, що складаються в боротьбі за державну владу та у процесі її здійснення. У країнах сучасного світу склалися різні П. с. Розрізняються вони залежно від кількості діючих у країні політичних партій, основних принципів їх взаємодії, за ідеологічною та іншими ознаками. Найпоширеніша у політології типологія П. с. передбачає їх поділ на одно-, дво- і багатопартійні. Ці три основні типи, своєю чергою, поділяються на інші типи П. с: однопартійну; з домінуючою партією; двопартійну; двох з половиною партій; двоблокову; поміркованого плюралізму; поляризованого плюралізму; атомізовану. У країнах, що розвиваються, іноді встановлюється система фіксованого законом числа партій. Така система зазвичай має тимчасовий, перехідний характер і створюється, щоб не допустити виникнення небажаних для правлячого режиму партій. Той чи той тип П. с. визначається не всіма наявними в країні політичними партіями, а тільки тими, що здійснюють реальний вплив на функціонування державних інститутів. Це передусім ті партії, що представлені в парламенті. Найпоширенішою в сучасному світі є П. с. поміркованого плюралізму, що характеризується представництвом у парламенті більш як двох політичних партій, жодна з яких не має більшості мандатів і не може самостійно сформувати уряд. Відповідно, за парламентарних форм правління уряд має коаліційний характер, а його стабільність залежить від міцності парламентської коаліції партій. П. с. відіграє велику роль у формуванні та функціонуванні парламенту, уряду, всієї політичної системи. Від типу П. с. значною мірою залежать стабільність та ефективність функціонування державних інститутів, тип політичного й державного режиму, механізм і ступінь розвитку демократії в країні. Стабільності та ефективності демократичного функціонування державних інститутів найбільшою мірою сприяють система з домінуючою партією і двопартійна система. Однопартійна система - тип партійної системи, що характеризується наявністю в країні тільки однієї політичної партії, яка реально впливає на здійснення державної влади. О. с. не заперечує наявності в країні кількох партій, але тільки за однією з них постійно закріплюється (юридично чи фактично) роль правлячої партії. Розрізняють власне і фактично О. с. Власне О. с. передбачає наявність у країні тільки однієї політичної партії, як це було, наприклад, в СРСР і є нині у В'єтнамі, КНДР, Лаосі, на Кубі. Фактично О. с. означає наявність у країні кількох партій, з тим що тільки одна з них є правлячою, визначає розвиток усього суспільного життя, регламентує діяльність інших партій. Сучасним прикладом фактично О. с. є партійна система КНР, де за наявності дев'яти політичних партій тільки одна з них — комуністична — є неподільно правлячою, інші партії беззастережно визнають її керівництво. Крім тоталітарних, О. с. є характерними і для жорстких авторитарних режимів, за яких тільки одна партія є правлячою і немає міжпартійного суперництва в боротьбі за державну владу. О. с. є запереченням демократичних засад суспільного життя, тому що позбавляє громадян права вибору між представленими партіями різними варіантами розвитку суспільства та вирішення суспільних проблем. Водночас О. с. забезпечує політичну стабільність у суспільстві, унеможливлює коаліційні та урядові кризи. Система з домінуючою партією -тип партійної системи, що характеризується тривалим переважанням у парламенті однієї політичної партії, яка за результатами виборів отримує більшість парламентських місць і формує уряд. Крім відносно довготривалого переважання однієї партії над іншими, характерні також відсутність урядових коаліцій та наявність малоефективної опозиції тих партій, що не беруть участі у формуванні уряду. є результатом згоди більшості виборців щодо здійснюваного партією курсу, то таку систему називають іще системою партій національної згоди. Двопартійна система- партійна система, в якій визначальну роль відіграють дві основні політичні партії, що, перемагаючи на виборах, змінюють одна одну при владі. Система двох з половиною партій— тип партійної системи, за якого одна з двох основних, представлених у парламенті, політичних партій формує уряд у коаліції з невеликою за кількістю парламентських мандатів партією. Жодна з двох основних партій не має абсолютної більшості парламентських мандатів. Третя партія, примикаючи до однієї з двох основних, забезпечує їй парламентську більшість і право формування уряду, тоді як інша основна партія стає опозиційною. Є модифікованою двопартійною системою. Однією з її особливостей є значна вага у політиці невеликої партії. У тому чи тому варіанті діє, зокрема, у ФРН та Австрії. Інша назва такої партійної системи — «трипартійна система». Система поляризованого плюралізму– типпартійної системи, що характеризується представництвом у парламенті п'яти-шести і більше партій, між якими відбувається гостре політичне та ідеологічне протистояння. Входять позасистемні партії, тобто такі, які виступають проти наявної соціально-економічної і політичної системи. За наявності в країні багатьох маловпливових партій на час виборів вони утворюють виборчі блоки, а в самому парламенті — урядові коаліції. За такої системи уряд формується партіями центру, а його стабільність та ефективність функціонування залежать від міцності центристських коаліцій. Притаманна здебільшого перехідним суспільствам, особливо постсоціалістичним, де відбувається протистояння політичних сил, що виступають прихильниками минулого чи нового суспільно-політичного устрою. Системою поляризованого плюралізму є нинішня партійна система України. Система поміркованого плюралізму- тип партійної системи, що характеризується представництвом у парламенті трьох—п'яти партій, жодна з яких не має більшості мандатів і не може самостійно сформувати уряд. Партії перебувають на поміркованих політичних позиціях, немає позасистемної парламентської опозиції, тобто таких партій, які виступають проти наявної соціально-економічної і політичної системи. Залежно від розподілу парламентських мандатів між партіями уряд формується однією партією або, що буває найчастіше, коаліцією партій. Урядові коаліції можуть бути як стабільними, так і нестабільними, від чого залежить стабільність уряду. Характерним прикладом стабільних коаліцій є Швейцарія, а нестабільних — Бельгія, Італія, Нідерланди, Фінляндія. Атомізована система— тип партійної системи, що характеризується наявністю в країні багатьох політичних партій, які не мають значного впливу. За А. п. с. уряд формується або на основі широкої коаліції партій, або взагалі на позапартійній основі. Є найменш ефективною щодо забезпечення стабільності уряду. Характерна для перехідних суспільств. З часом еволюціонує до партійної системи поляризованого плюралізму.