Пароніми— це слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням: виборний - виборчий, засвідчення - посвідчення, особовий - особистий, наступний - подальший, афект - ефект, линути - ринути, мимохідь - мимохіть, талан - талант, варта - вахта, розбещений - розпещений тощо.
Основну групу паронімів становлять слова, що семантичне поєднані між собою, частково збігаються морфемним складом, близькі за походженням: важкий - тяжкий, повінь - повідь, прилазити - пролазити тощо.
Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, приводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Паронімічні відношення поєднують пари слів.
Явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного їх вживання. При створенні юридичного тексту звертається увага на особливості функціонування паронімів у діловому мовленні, де неприпустимо вживання замість належного слова його пароніма, адже це може призвести до непорозуміння або взагалі до перекручення інформації.
Наприклад:
Адресат (одержувач) — адресант (відправник),
Норматив (показник) — нормативність (властивість),
Погроза (заподіяти зло) — загроза (небезпека),
Здібний (той, хто має нахил) — здатний (той, хто має можливість),
Дефектний (деталь) — дефективний (людина),
Оглядати (місце події) — доглядати (хвору людину).
Пароніми — це слова (пари слів), які мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням. Вони переважно належать до однієї частини мови, мають однакові граматичні ознаки. На відміну від синонімів — слів, що позначають близькі поняття і тому можуть заміняти одне одного, — для паронімів така взаємозамінність неможлива. Під час вивчення паронімів основну увагу слід приділяти саме їх змістовій відмінності.