У квітні 2007 року виконавчий комітет Донецької міської ради подав до Господарського суду Донецької області позов до ВАТ "Ю" про розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 21 жовтня 2004 року і зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 980 кв. м., яка розміщена за адресою Х. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач надав відповідачу земельну ділянку в оренду для будівництва адміністративної будівлі. У визначений договором строк відповідач не ввів в експлуатацію будівельний об'єкт. Крім цього, земельна ділянка використовується не за призначенням - вирито котлован, який є місцем розміщення будівельних відходів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10 липня 2007 року позовні вимоги задоволені.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 9 серпня 2007 року вищезазначене рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2007 року всі вищезазначені рішення судових органів відмінені, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому зазначено, що до відносин, які виникли між сторонами, перш за все мають застосовуватись норми, що регулюють право користування земельними ділянками для забудови, а саме глава 34 ЦК України і стаття 102-1 ЗК України. Оскільки право користування чужою земельною ділянкою для забудови припиняється у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3-х років підряд, то при новому розгляді справи необхідно встановити, коли відповідач одержав від позивача земельну ділянку.
1. Визначте коло суспільних правовідносин.
2. Визначити спільні та відмінні ознаки договору оренди земельної ділянки та договору про надання права користування земельною ділянкою для забудови.
3. Чи відповідають чинному законодавству рішення судів ?