Застосовують такі основні методи нормування оборотних засобів: прямого рахунку, аналітичний, коефіцієнтний.
Метод прямого рахунку полягає в тім, що спочатку визначається величина авансування оборотних засобів у кожен елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу. Цей метод дуже трудомісткий і вимагає високої кваліфікації економістів.
Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних засобів здійснюється укрупнено з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних засобах у попередньому періоді.
При коефіцієнтному методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва і реалізації продукції.
Для безперебійного функціонування підприємство створює транспортні, підготовчі, технологічні, поточні складські і страхові запаси.
Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.
Підготовчий запас передбачається у зв'язку з наявністю витрат на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.
Технологічний запас враховується лише по тих видах сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології необхідна їх попередня підготовка до виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій та інші підготовчі операції). Його величина розраховується за встановленими технологічними нормами.
Поточний складський запас визнаний забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів. Величина складського запасу залежить від середньої тривалості інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів.
Страховий запас створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів. Величина страхового запасу приймається, як правило, у межах до 50 % поточного складського запасу.
Усі витрати в процесі виробництва поділяються на одноразові і наростаючі. До одноразових відносяться витрати, зроблені на початку виробничого циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів). Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати електроенергії, оплата праці й ін.).