Економічна теорія дає наступне визначення праці: «Праця - це доцільна діяльність людини»,тобто не будь-яка діяльність, а тільки та, що приносить користь суспільству.
Праця може бути продуктивною і менш продуктивною. Показником ефективності праці є її продуктивність. Продуктивність праці - це результативність, ефективність праці в процесі виробництва, що визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції.
Існує багато показників ефективності виробництва, але продуктивність праці вважається найважливішим із них. Підвищення продуктивності праці має велике економічне і соціальне значення, яке необхідно розглядати на макро - і мікро рівні.
З макроекономічної точки зору підвищення продуктивності праці означає:
- ріст валового внутрішнього і національного продукту, національного доходу;
- ріст фонду накопичення і фонду споживання;
- можливість для розширеного відтворення;
- можливість для підвищення рівня життя громадян країни і рішення соціальних проблем;
- можливість для розвитку країни і росту економічної могутності держави.
Якщо виходити з чисто теоретичних і економічних позицій, то громадяни тієї країни, у якій досягнута найвища продуктивність праці, повинні мати і найвищий рівень життя, тобто матеріальною основою для підвищення рівня життя є ріст продуктивності праці.
Ріст продуктивності праці має велике значення і для підприємства, він дозволяє:
- істотно знизити витрати на виробництво і реалізацію продукції, якщо ріст продуктивності праці випереджає ріст середньої заробітної плати;
- за інших рівних умов збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, а отже, і зростання прибутку;
- проводити політику по збільшенню середньої заробітної плати працівникам;
- більш успішно здійснювати реконструкцію і технічне переозброєння підприємства;
- підвищити конкурентоздатність підприємства і продукції, забезпечити фінансову стійкість.