Політика в області оплати праці є складовою частиною управління підприємством, і від неї значною мірою залежить ефективність його роботи, тому що заробітна плата є одним із найважливіших стимулів у раціональному використанні робочої сили.
У літературі відсутнє загальноприйняте трактування заробітної плати. Приведемо деякі з них.
Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина національного доходу, що розподіляється по кількості і якості праці, витраченої кожним працівником, що надходить у його особисте споживання.
Заробітна плата - грошове вираження вартості і ціни робочої сили, що виступає у формі заробітку, виплаченого власником підприємства працівнику за виконану роботу.
Заробітна плата - це винагорода за працю.
Заробітна плата - це частина витрат на виробництво і реалізацію продукції, що йде на оплату праці працівників підприємства.
У відповідності зі ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, у грошовому виразі яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану роботу або зроблені послуги.
Заробітна плата працівника, незалежно від виду підприємства, залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і кінцевих результатів господарської діяльності підприємства, регулюється податками і максимальним розміром не обмежується.
Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.
Номінальна заробітна плата- це нарахована та отримана працівником заробітна плата за його працю за визначений період.
Реальна заробітна плата -це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату; реальна заробітна плата - це «купівельна спроможність» номінальної заробітної плати
Реальна заробітна плата знаходиться у співвідношенні з номінальною:
Ірзп = Інзп / Іц
де Ірзп- індекс реальної заробітної плати;
Інзп- індекс номінальної заробітної плати;
Іц - індекс цін.
Таким чином, перевищення інфляції в порівнянні з ростом номінальної заробітної плати приводить до зниження реальної заробітної плати, і навпаки. При відсутності інфляції ріст номінальної заробітної плати означає такий же ріст і реальної заробітної плати. Тому система оплати праці на кожному підприємстві повинна враховувати інфляційні процеси, які відбуваються.
Заробітна плата складається з основної(постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.
Основна заробітна плата.Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.
Додаткова заробітна плата.Це - винагорода за працю понад установленої норми, за трудові досягнення і винахідництво, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати- це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства.
Оплата праці кожного працівника регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується. З січня 2007 року єдина ставка оподаткування фізичних осіб у розмірі 15%.
Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівниками місячну, годинну норму праці Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.
Розмір мінімальної заробітної плати ____ грн. на місяць.
Основні функції заробітної плати:
відтворювальна(забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);
стимулююча(націлює працівників до ефективної діяльності на робочих місцях);
регулююча(повинна бути диференційована за професіями і рівнем кваліфікації працівника, важливістю та складністю виконуваної роботи);
соціальна(повинна забезпечувати рівну оплату за однакову роботу, враховуючи принцип соціальної справедливості).
При розробці політики в області заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи при оплаті праці:
- справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;
- урахування складності виконуваної роботи і рівень кваліфікації праці;
- урахування шкідливих-умов праці і важкої фізичної праці;
- стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;
- матеріальне покарання за допущений брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;
- випередження темпів росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої заробітної плати; '
- індексація заробітної плати відповідно до рівня інфляції;
- застосування прогресивних форм і систем оплати праці, що найбільшою мірою відповідають потребам підприємства.