Підприємство реалізує вироблену продукцію споживачам, отримуючи за це грошову виручку. Та частина виручки, яка залишається підприємству після відшкодування усіх витрат називається прибутком. Прибуток виступає основним джерелом фінансування розвитку підприємства. Вся діяльність підприємства спрямована на забезпечення зростання прибутку або його стабілізації на певному рівні.
Залежно від формування та розподілу відокремлюють кілька видів прибутку. Загальний (балансовий) прибуток - це весь прибуток підприємства, отриманий від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.
Прибуток після оподаткування, що реально поступає у розпорядження підприємства, називається чистим прибутком.Останнім часом в Україні широкого вжитку набули такі економічні поняття, запозичені з зарубіжної економічної теорії та підприємництва, як валовий, операційний та маргінальний прибуток.Валовий прибуток визначається як різниця між виручкою та виробничими витратами. Операційний прибуток визначається як різниця валового прибутку та невиробничих витрат. Маргінальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Тобто він включає прибуток та постійні витрати.
Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, використовується згідно з рішеннями власників підприємства. Залежно від напрямів використання прибуток поділяється на дві великі частини: 1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства як заохочення за плідну працю, на соціальну підтримку тощо; 2) прибуток, що залишається на підприємстві є фінансовим джерелом його розвитку.
Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку, фактори, що впливають на його розмір, поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів відносять природні умови, державне регулювання цін, тарифів, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але можуть суттєво впливати на величину прибутку. Внутрішні фактори, в свою чергу, поділяють на виробничі та позавиробничі.
6.3. Рентабельність як показник ефективності виробництва.
Ступінь ефективності діяльності підприємства вимірюється прибутковістю та рентабельністю. Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).Рентабельність має кілька форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси використовують у розрахунках. Поняття рентабельності застосовують як до продукції та виробництва, так і до інвестованих ресурсів. Рентабельність продукціїхарактеризує ефективність витрат на її виробництво і збут:
Рп= (Прп/ Срп)х100%
де Рп — рентабельність продукції,
Прп — прибуток від реалізації продукції,
Срп — повна собівартість реалізованої продукції.
Ступінь ефективності використання виробничих фондів визначається показником рентабельності виробництва:
Рв= Пб/ (Воф+ Зок) 100%
де Рв — рентабельність виробництва,
Пб — балансовий прибуток,
Воф — середньорічна вартість основних фондів,
Зок — середньорічний залишок нормованих оборотних коштів.