Оцінка внутрішніх і зовнішніх факторів фінансової неспроможності підприємства

Фактори, які можуть обумовити фінансову кризу на підпри­ємстві, прийнято ділити на зовнішні чи екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства) і внутрішні чи ендогенні (які зале­жать від підприємства).

Основними екзогенними факторами кризи на підприємстві можуть бути:

спад кон'юнктури в економіці в цілому;

- значний рівень інфляції;

- нестабільність господарського (і особливо податкового)
законодавства;

- нестабільність фінансового і валютного ринків;

- посилення конкуренції в галузі;

- посилення монополізму на ринку;

- дискримінація підприємств органами влади і управління;

* Финансьі предприятий. Текстьі лекций. Под. ред. Поддерегина А.Н. Междуна-родньїй университет финансов. — К., 1998. — С. 219.

P.А. Слав'юк

- політична нестабільність в країні місцезнаходження
підприємства чи в країнах підприємств-постачальників
сировини (споживачів продукції).

Основними ендогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

- відсутність стратегічної спрямованості дій підприємства;

- дефіцити в організаційній структурі;

- низький рівень маркетингу і втрата існуючих ринків збу­
ту продукції;

- незадовільне використання виробничих ресурсів;

- непродуктивне утримання зайвих робочих місць.
Типовими наслідками впливу вищенаведених факторів на

фінансово-господарську діяльність підприємства є:

- втрата клієнтів і покупців готової продукції;

- зменшення кількості замовлень і контрактів зі збуту;

 

- неритмічність виробництва, неповне завантаження по­
тужностей;

- збільшення собівартості і різке зниження продуктивності
праці;

- збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і по­
наднормативні запаси;

- виникнення внутрівиробничих конфліктів і збільшення
плинності кадрів;

- збільшення тиску на ціни;

- суттєве зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недо-
отримання виручки від реалізації продукції.

Рішення про проведення санації підприємства чи про його ліквідацію приймається на підставі висновків санаційного ауди­ту. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансо­во-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності та обліку, повноти й від­повідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів еко-номіко-правового забезпеченая підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб. Санаційний аудит є окремим на­прямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості

Фінанси підприємств

як щодо методів, так і щодо об'єктів та цілей проведення. Харак­терною рисою санаційного аудиту є те, що він здійснюється на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Основна йо­го мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства. Для досягнення цієї мети в процесі аудиту вирішуються такі завдання:

проводиться причинно-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;

визначається глибина фінансової кризи та можливості її

подолання;

робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін

підприємства

здійснюється економіко-правова експертиза наявної

в підприємства санаційної концепції; • робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації

суб'єкта господарювання.

Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-техніч­них та правових можливостей, які визначають його здатність до успіш- ї ного проведення фінансової санації. До загальних пере­думов санаційної спроможності відносять наявність у підпри­ємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) реальних можливостей збільшення виручки від реалізації,
скорочення собівартості продукції і на цій основі досягнення
майбутньої прибутковості фінансово-господарської діяльності;

б) реальних можливостей досягнення задовільної структури
балансу;

в) реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності
та платоспроможності.

Санаційно спроможним підприємство буде в тім разі, якщо продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації») буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації. Оцінюючи санаційну спро­можність % підприємства, виходять передовсім з його об'єктив­них економіко-правових характеристик та показників. Суб'єк­тивна «моральна спроможність» та готовність власників підпри­ємства та персоналу до кінця боротися за життя підприємства, як правило, відіграють незначну роль.

Санаційний аудит є дуже важливою складовою моделі санації підприємства. Він включає ідентифікацію даних, експертизу,

Фінанси підприємств

чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підпри­ємства; виявлення та систематизація «слабких місць» у діяльності підприємства; формулювання висновку про задовільну (чи неза­довільну) структуру балансу та про платоспроможність (чи не­платоспроможність) даного суб'єкта господарювання; виявлення резервів та факторів потенційної беззбиткової діяльності.

Завершується аудит загальною оцінкою санаційної придатнос­ті з наступним прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації підприємства.

Базою для проведення санаційного аудиту є вихідні дані про оперативне (фактичне) та стратегічне становище підприємства Джерела інформації, що використовуються в процесі санаційно­го аудиту, показано на рис. 16.

Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки са­наційної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки неза­лежних експертів, нормативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.