Фінанси підприємств

них у процедурі провадження у справі про банкрутство. Однак фінансисту підприємства доцільно знати основні критерії, за до­помогою яких можна було б самостійно зробити висновок щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних його балан­су. Зокрема встановити, чи дійсно це підприємство є неплатос­проможним, або перевірити достовірність висновку щодо виз­нання підприємства банкрутом на підставі даних ліквідаційного балансу. У цьому випадку можна використати методику ДПА*, яка передбачає розрахунок таких параметрів:

1. Коефіцієнт покриття (Кп)характеризує достатність оборот­
них коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом
року і визначається відношенням оборотних активів підприєм­
ства до поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к)характе­
ризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, не­
обхідних для його фінансової стабільності, і визначається як
відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних
до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших
необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприєм­
ства оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного
будівництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгова­
ності та інших оборотних активів.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л)характеризує не­
гайну готовність підприємства погасити свою заборгованість і
визначається як відношення суми коштів підприємства до суми
поточних зобов'язань.

Відповідно до цієї методики структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспромож­ним у разі, коли:

значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1; значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз .к) менше ніж 0,1;

значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка.л) мен­ше ніж 0,2.

* Вказівка ДПА від 28.08.97 p. Ns 24-011 8/10-6881 «Методичні вказівки щодо по­рядку складання звітності, яку надають Державні податкові адміністрації Го­ловному управлінню примусового стягнення податків за станом на _ 1997 р. на районному та обласному рівнях».

P.А. Слав'юк

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспро­можності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поши­реними є модель Альтмана та модель Спрінгейта.

Модель Альтмана розроблено в 1968 році. Вона має також назву «розрахунок Z-показника». Це 5-факторна модель, де фак­торами є окремі показники фінансового стану підприємства.

Модель Спрінгейта побудовано на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Вважається, точність прогно­зування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак з ча­сом цей показник зменшується.

Z=l,03A+3,07B+0,66C+0,4 D.

Якщо Ζ < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Банкрутство — як фінансову неспроможність суб'єкта госпо­дарювання оплатити пред'явлені фінансові документи - можна передбачити з допомогою «Z-рахунка» Е. Альтмана:

Фінанси підприємств

 

ПОКАЗНИК	РОЗРАХУНКОВІ СКЛАДОВІ
А	робочий капітал / загальна вартість активів
В	прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів
С	прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість
D	обсяг продажу / загальна вартість активів

Z-рахунок = (робочий капітал/всі активи χ 1,2) + (чистий прибу­ток/всі активи * 1,4) + (чистий дохід/всі активи χ 3,3) + (ринкова вартість акцій/зобов'язання χ 0,6) + (обсяги продажу/всі активи)*.

Якщо Z-рахунок 1,8 і менше, то ймовірність банкрутства є ду­же високою; від 1,81 до 2,7 — висока; від 2,8 до 2,9 банкрутство можливе; при показнику 3 і вище ймовірність банкрутства дуже мала. Вважається, що цей показник дає 95% ймовірності точного визначення очікуваного банкрутства.

Працівники відділів розрахунків, бухгалтерія, фінансові служби підприємства при організації договірних відносин з юри­дичними особами повинні аналізувати відношення:

- оборотного капіталу до всіх активів;

- заборгованості до акціонерного капіталу;

- всіх пасивів до всіх активів;

- основного капіталу до акціонерного капіталу;

- чистого прибутку до всіх активів;

- надходження коштів від операцій до всіх пасивів.
Керівники підприємств повинні звернути увагу і на такі озна­
ки можливого банкрутства:

- падіння ринкової ціни цінних паперів товариства;

- зниження потоків грошових коштів;

- роботу підприємства в галузі, де велика ймовірність бан­
крутства;

- новостворене підприємство;

- зменшення дивідендів.

Підставою для порушення справи про банкрутство є письмо­ва заява будь-якого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби до господарського суду.

* Більш детально про це питання див.: Финансовьш анализ деятельности фир-мьі. — М.: Крокус Интернешнл, 1992. — С. 68.

Р.А. Слав'юк

Кредитор може звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи у разі, коли остання неспро­можна задовольнити визнані нею претензійні вимоги або сплати­ти борг за виконавчими документами.

Боржник може звернутися до господарського суду з власної ініціативи у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище. Достовірність та повнота бухгал­терського балансу та іншої інформації про фінансове і майнове ста­новище боржника повинна бути підтверджена аудитором (ауди­торською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.

Справа про банкрутство згідно Закону України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том» порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно становлять не менше ніж трис­та мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашенння терміну.

Суд покладає на банк, що здійснює розрахунково-касове об­слуговування боржника, Фонд державного (комунального) май­на, якщо боржник — державне підприємство, організація, або іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів повноважен­ня щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Розпо­рядник майна несе відповідальність за неналежне здійснення за­значених повноважень. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.

Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про бан­крутство подають до суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Госпо­дарський суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Зазначена ухвала може бути перевірена у по­рядку нагляду. Заяви кредиторів оплачуються державним митом. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника, у той же строк повинні подати до арбітражного суду за­яви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також вказати умови санації юридичної особи — боржника.

Після закінчення строку, зазначеного у статті 10 Закону «Про