Емісійна політика акціонерного товариства

Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додат­кової емісії акцій є складним і дорогим процесом. Тому дане джере­ло формування власних фінансових ресурсів використовують лише у вкрай обмежених випадках.

З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливий термін.

Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює наступні етапи.

1. Дослідження можливостей ефективного розміщення перед­бачуваної емісії акцій.

Аналіз кон'юнктури фондового ринку (біржового і позабіржо-вого) включає характеристику стану попиту та пропозиції на акції, динаміку рівня цін їхнього котування, обсяги продажу акцій, нові емісії і ряд інших показників. Результатом проведення такого ана­лізу є визначення рівня чутливості реагування фондового ринку на появу нової емісії.

Фінанси підприємств

Оцінка інвестиційної привабливості своїх акцій проводиться з позиції оцінки перспективності розвитку галузі, конкурентоспро­можності виробленої продукції, а також рівня показників свого фі­нансового стану. У процесі оцінки визначається можливий ступінь інвестиційної переваги акцій своєї компанії в порівнянні з акціями інших компаній.

2. Визначення мети емісії. У зв'язку з високою вартістю залу­
чення власного капіталу з зовнішніх джерел мета емісії повинна бу­
ти досить вагомою з позицій стратегічного розвитку підприємства
і можливостей істотного підвищення його ринкової вартості в май­
бутньому періоді. Основними цілями, якими керується підприємст­
во, є:

а) реальне інвестування (створення мережі нових філій, дочір­
ніх фірм, нових виробництв із великим обсягом випуску продукції
і тлі.);

б) необхідність істотного поліпшення структури використову­
ваного капіталу (підвищення частки власного капіталу з метою
росту рівня фінансової стійкості: забезпечення більш високого
рівня власної кредитоспроможності і зниження за рахунок цього
вартості залучення позикового капіталу; підвищення ефекту фінан­
сового лівериджу і т.п.);

в) намічуване поглинання інших підприємств;

г) інші цілі, що вимагають швидкої акумуляції значного обсягу
власного капіталу.

3. Визначення обсягу емісії. При визначенні обсягу емісії не­
обхідно виходити з раніше розрахованої потреби в залученні влас­
них фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

4. Визначення номіналу, видів і кількості емітованих акцій.
Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій
майбутніх їхніх покупців (найбільші номінали акцій орієнтовані на
їхнє придбання інституціональними інвесторами, а найменші — на
придбання населенням). У процесі визначення видів акцій (простих
і привілейованих) встановлюється доцільність випуску привілейо­
ваних акцій; якщо такий випуск визнаний доцільним, то встанов­
люється співвідношення простих і привілейованих акцій.

5. Оцінка вартості створюваного акціонерного капіталу.
Відповідно до принципів такої оцінки вона здійснюється за двома
параметрами: а) передбачуваному рівнем дивідендів (він визна­
чається виходячи з обраного типу дивідендної політики); б) витрат
з випуску акцій і розміщення емісії.