Офіційна методика визначення ефективності (доцільності) капітальних вкладень перш за все виокремлює загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі:
- по-перше, розрахунки економічної ефективності капіталь
них вкладень застосовуються при розробці різних проект
них і планових (прогнозних) документів; оптимізації роз
поділу реальних інвестицій за різними формами відтворен
ня основних фондів; оцінці ефективності витрачання влас
них фінансових коштів підприємства;
- по-друге, при розрахунках визначають загальну економічну
ефективність як відношення ефекту (результату) до суми
капітальних витрат, що обумовили цей ефект. Витрати та
результати обчислюють з урахуванням чинника часу.
На підприємствах економічним ефектом капітальних вкла
день слугує приріст прибутку (госпрозрахункового доходу);
- по-третє, з метою всебічного обґрунтування й аналізу еко
номічної ефективності каштальних вкладень, виявлення ре
зервів її підвищення використовують систему показників —
узагальнюючих і поодиноких. До узагальнюючих показ
ників належать період окупності капітальних витрат
(кількість років або місяців, за які відшкодовуються почат
кові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахун
ку на одиницю приросту виробничої потужності або про
дукції) — капіталомісткість. Окрім узагальнюючих, до сис
теми входять такі поодинокі показники, що підлягають
спільному комплексному аналізу: продуктивність праці;
Фінанси підприємств
фондовіддача; матеріаломісткість (енергомісткість), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (в порівнянні з соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища; - по-четверте, при визначенні ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не вимагає капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект, спричинений: більш повним використанням введених раніше виробничих потужностей, збільшенням коефіцієнта змінності роботи устаткування; запровадженням прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищенням професійної підготовки і майстерності персоналу тощо. У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це прийнято розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність (оцінку доцільності) капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних втрат показує загальну величину їх віддачі (результативності) на тому чи іншому підприємстві.
її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є декілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) одного проекту (варіанту) капітальних витрат порівняно з іншим або іншими. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна і порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанту) капітальних вкладень базується на зіставленні показників абсолютної їх ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.
Застосовують два взаємопов'язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій: перший (прямий) — коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних
Р.А. Слав'юк
витрат Ер; другий (зворотний) — період (строк) окупності капітальних вкладень Тр=1/Ер. Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за формулами:
- для споруджуваних підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів) |
- для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств
Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах — як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівняльними цінами без будь-яких вирахувань.
Розрахункові значення коефіцієнтів Ер повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України шляхом ретельного обґрунтування за спеціальною методикою на певний період (його тривалість, звичайно, дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування).
Проект (варіант) капітальних вкладень, що розглядається, буде доцільним (ефективним) за умови