Порядок нарахування відсотків за депозитними та кредитними операціями

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахування процентів. Вона може бути погашена повністю після закінчення строку кредиту чи поступово. Банк стя­гує проценти з суми непогашеного кредиту.

За характером погашення позики поділяються на три види:

1. Позики, які погашаються поступово, — щомісячно, щоквар­
тально раз в півроку, щорічно.

2. Позики, які погашаються одночасною оплатою після
закінчення їх строку.

3. Амортизаційні (поступова виплата рівномірними внесками).
Такі позики видаються на здійснення великих угод, після завершен­
ня яких в підприємства з'явиться достатня кількість грошей.

4. Інші способи погашення, які зазначаються в кредитному до­
говорі.

При одночасному погашенні кредиту підприємство-позичаль-ник виплачує відразу всю його суму в кінці строку.

При погашенні періодичними внесками частина основної суми кредиту виплачується рівними внесками протягом його строку, значна частина — після закінчення строку кредиту.

При «амортизаційному» погашенні основну суму кредиту вип­лачують поступово протягом строку кредиту. Платежі здійсню­ються рівними сумами регулярно і включають певну частину суми кредиту і процент. Разом з останнім внеском погашають суму кре­диту, яка залишилась.

Погашення рівними внесками означає, що кожний наступний платіж менший за попередній, оскільки процентні виплати з часом знижуються.

Інші способи погашення кредиту:

- порядок погашення може бути пов'язаний з доходами від кредитного проекту чи бізнесу (порядок погашення кредиту з перервою, а регулярні внески в рахунок погашення здійсню­ються тільки тоді, коли проект починає приносити дохід); внески в рахунок погашення основної суми здійснюються нерегулярно і нерівними сумами.

Р.А. Слав'юк

Механізм погашення кредиту обговорюється при укладанні до­говору підприємства з банком. Порядок погашення, при якому ви­плати здійснюються нерегулярно, передбачає більш високу про­центну ставку.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти сплачу­ються за фактичну кількість днів користування позикою.

Заборгованість з позичок погашається підприємством платіж­ним дорученням у строки, узгоджені з банком. При неповерненні позики в строк банк може стягувати її з підприємства шляхом спи­сання заборгованості, а при нестачі коштів на рахунку підпри­ємства звертатися в суд.

Рівень процентної ставки за кредит залежить від факторів, що діють на макро- і мікрорівнях.

На макрорівні на розмір ставки впливають:

- темпи інфляції;

- розмір дефіциту державного бюджету, внутрішнього і
зовнішнього боргу країни;

- попит і пропозиція на кредитному ринку;

 

- розмір офіційної облікової ставки НБУ тощо.
На мікрорівні на процентну ставку впливають:

- фінансове становище підприємства і його ділова репутація;

- ступінь взаємодії банку з підприємством;

- розмір і строк позики;

- ефективність комерційної угоди (проекту);

- інші фактори.

Процентні ставки за кредит можуть встановлюватися фіксовані і плаваючі. Фіксовані ставки не змінюються протягом терміну дії кредитного договору, а плаваючі — змінюються залежно від кон'юнктури на кредитному ринку.

Зараз у більшості випадків банки укладають з підприємствами договори на умовах плаваючої процентної ставки у зв'язку з час­тою зміною офіційної облікової ставки НБУ. Такий порядок вигід­ний підприємству тільки за умови зниження рівня офіційної обліко­вої ставки НБУ.

Обчислення звичайних, комерційних, точних відсотків".

У практиці нарощення з простими відсотками використо­вується при наданні короткотермінових позичок, тобто на термін

* Більш детально це питання див.: Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистично­го аналізу економічних процесів. — Львів: Світ, 1995. — 328 с.

Фінанси підприємств

не більше одного року (п< 1), а також у випадках, коли відсотки не приєднуються до суми боргу, а періодично виплачуються. Оскіль­ки відсоткова ставка, як правило, встановлюється у розрахунку на рік, то, якщо тривалість позички менша року, необхідно визначи­ти, яка частина відсотків має бути заплачена кредитору. Ана­логічна проблема може виникнути й у будь-якій іншій фінансовій ситуації, коли термін нарахування вісотків менший, ніж визначало­ся раніше.

Введемо нові позначення: g — кількість днів користування гро­шима; Κ— кількість днів у році (база року).

Тоді термін користування грошима в роках η можна зобразити таким чином:

Величини g та Κ можуть набувати різних числових значень. Так, кількість днів користування грошима (g) можна обчислити точно по датах, і наближено (якщо рахувати, що кожен місяць має ЗО днів, а рік — 360 днів).

Отже, база року (К) теж може бути наближена (360 днів) і точна (365 або 366 у високосному році). Дата надання та погашення бор­гу вважається одним днем і при наближених, і при точних обчис­леннях g.

Різні значення g та Κ приводять до різних результатів у нараху­ванні простих відсотків. Для короткотермінових фінансових опе­рацій формулу простих відсотків використовують у такому вигляді:

Тут можливі три варіанти обчислень, які дали назву трьом ви­дам простих відсотків:

а) звичайні відсотки, якщо g — наближене, Κ = 360 днів.
Вони використовуються, якщо при нарахуванні відсоткових

грошей не потрібно великої точності (на депозитах). За кордоном обчислення звичайних відсотків називають німецькою методикою нарахування відсотків;

б) комерційні відсотки, якщо g — точне, Κ = 360 днів. ^

Цей метод називають банківським або французьким. Його ви­користовують при обліку векселів та інших операціях у комерцій­них банках;