Суть фінансового аналізу
Методика фінансового аналізу включає три взаємозв'язаних блоки: 1) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; 2) аналіз фінансового стану підприємства; 3) аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті:
оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;
оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;
- виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації.
спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів. В основі фінансового аналізу, так само як і фінансового менеджменту в цілому, лежить аналіз фінансової звітності. Для України ця частина фінансового аналізу має пріоритетне значення через ряд обставин, зокрема недостатня розвинутість фінансового ринку знижує значимість аналізу ринків.
Категорії фінансового аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. В їх числі: фактор, модель, ставка, процент, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, лівериджта ін. Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу — це сукупність за-гальнонаукових і конкретно-наукових способів використання показників фінансової діяльності господарюючих суб'єктів. Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, об'єктивність тощо.
Фінанси підприємств
Аналіз фінансового стану переслідує кілька цілей: ідентифікацію фінансового стану;
- виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому
розрізі;
виявлення основних факторів, які викликали зміни у фінансовому стані;
- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.
Фінансовий аналіз проводиться з допомогою різного виду моделей, які дозволяють структуризувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.
Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру і є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності.
В основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності — у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин. Це дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їх покриття.
Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їх груп, які входять у склад бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить визначення базисних темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки і збитки.
Система аналітичних коефіцієнтів — провідний елемент аналізу фінансового стану, який застосовується різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами та ін. Відомі десятки цих показників, тому для зручності вони поділяються на кілька груп. Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямами фінансового аналізу:
1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов'язаннями. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея співставлення поточних активів (оборотних коштів) з короткостроковою кредиторською заборгованістю. В результаті розрахунку встановлюється, чи достатньою мірою
Р.А. Слав'юк
підприємство забезпечене оборотними коштами, необхідними для розрахунків з кредиторами за поточними операціями. Оскільки різні види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності (конвертації в абсолютно ліквідні кошти — грошові кошти), розраховують кілька коефіцієнтів ліквідності.
2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства являє собою процес безперервної трансформації одних видів активів в інші:
де ГК — грошові кошти;
СС — сировина на складі;
ЯВ — незавершене виробництво;
/77 — готова продукція;
КР — кошти в розрахунках.
Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена тривалістю операційного циклу, яка залежить від оборотності коштів у різних видах активів. При інших рівних умовах прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.
3. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників
оцінюються склад джерел фінансування і динаміка співвідношення
між ними. Аналіз базується на тому, що джерела коштів відрізня
ються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надій
ності, степенем ризику тощо.
4. Аналіз рентабельності. Показники цієї групи служать для
оцінки загальної ефективності вкладення коштів у дане підпри
ємство. На відміну від показників другої групи, тут абстрагуються
від конкретних видів активів, і аналізують рентабельність авансо
ваного капіталу і рентабельність власного капіталу.
5. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У межах
цього аналізу виконуються просторово-часові співставлення по
казників, які характеризують становище підприємства на ринку
цінних паперів: дивідендний вихід, дохід на акцію, цінність акції
тощо. Цей момент аналізу виконується, головним чином, в компа
ніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів, де вони тримають
свої акції. Будь-яке підприємство, яке має тимчасово вільні грошові
Фінанси підприємств
кошти і яке бажає вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники даної групи.
Предикативні моделі — це моделі прогнозуючого характеру. Вони використовуються для передбачування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продаж, побудова передбачуваних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі і регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. їхня суть зводиться до встановлення нормативів з кожної статті витрат за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності тощо і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.