Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.
Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством, і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства.
Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:
1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою спла
чених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вар
тістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;
2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою гро
шових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі прид
бання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;
3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошо
вих коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на по
точний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;
P.А. Слав'юк
4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.
Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для складання фінансових звітів, є історична собівартість. Вона, як правило, комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю реалізації; ринкові цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю, а довгострокові зобов'язання дебіторів відображаються за їхньою теперішньою вартістю. Деякі підприємства використовують як основу поточну собівартість у відповідь на нездатність облікової моделі історичної собівартості відображати вплив зміни цін на немонетарні активи.
З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів, баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння даних фінансової звітності ця інформація структурується певним чином. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації. Розмежування поточних і непоточних активів і зобов'язань дає змогу визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями.
13.2. Особливості оцінки та відображення у балансі необоротних активів
Активи | Код рядка | Звітний період | Попередній період |
І. Необоротні активи | |||
Нематеріальні активи | |||
Залишкова вартість | |||
Первісна вартість | |||
Знос | |||
Незавершене будівництво |
Фінанси підприємств
Основні засоби: | |||
Залишкова вартість | |||
Первісна вартість | |||
Знос | |||
Довгострокові фінансові інвестиції: | |||
які обліковуються за методом участі | |||
в капіталі інших підприємств | |||
Інші фінансові інвестиції | |||
Довгострокова дебіторська заборгованість | |||
Відстрочені податкові активи | |||
Інші необоротні активи | |||
Усього за розділом І |
Згідно з МСБО 38: нематеріальний актив — це ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.
Структурою субрахунків рахунка 12 «Нематеріальні активи» Плану рахунків бухгалтерського обліку визначено склад нематеріальних активів:
• права на використання майна, природних ресурсів;
• права промислової власності;
• права інтелектуальної власності;
• ділова репутація (гудвіл);
• привілеї;
• патенти;
• інші нематеріальні активи.
Нематеріальний актив відображається у балансі, якщо:
• існує ймовірність отримання у майбутньому економічних
вигод від його використання;
• його оцінка може бути достовірно визначена.
Не визнаються як активи:
• витрати на дослідження;
• організаційні витрати (витрати на реєстрацію підприємст
ва, емісію цінних паперів тощо);
• витрати на перебазування або реорганізацію частини чи
усього підприємства;
Р.А. Слав'юк
• витрати на підготовку кадрів;
• витрати на внутрішньогенерований гудвіл;
• витрати на рекламу тощо.
Ці витрати відображаються у звіті про фінансові результати у складі витрат періоду, у якому вони мали місце.
Первісна оцінка нематеріальних активів здійснюється за собівартістю їх придбання чи створення.
Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активу, за вирахуванням будь-яких отриманих торговельних знижок.
Якщо нематеріальний актив надійшов у результаті обміну на інший актив, то його собівартість визначається за справедливою вартістю отриманого активу, яка дорівнює справедливій вартості переданого активу з урахуванням будь-яких грошових доплат, здійснених під час обмінної операції.
У примітках до балансу щодо кожного класу основних засобів слід розкривати:
• оцінки, які застосовувались для визначення балансової вар
тості кожного класу основних засобів;
• застосовані методи амортизації;
• застосовані терміни корисної експлуатації або норми амор
тизації;
• валову балансову вартість та суму накопиченого зносу на
початок і кінець звітного періоду;
• узгодження балансової вартості на початок і кінець звітно
го періоду з відображенням:
• надходження;
• вибуття;
• придбання шляхом об'єднання підприємств;
• зміни в результаті переоцінок;
• нарахований знос;
• інші зміни.
Якщо у звітному періоді відбулась переоцінка основних засобів, у примітках необхідно розкривати:
• базу, застосовану для переоцінки активів;
• дати чинності переоцінки;
• залучення незалежного оцінювача;
• сутність будь-яких індексів, що застосовувались для визна
чення валової балансової вартості;
Фінанси підприємств
• зміни дооцінки протягом звітного періоду.
Фінансові звіти також можуть розкривати:
• наявність та розміри обмежень на права власності, а також ос
новні засоби, які було передано як забезпечення зобов'язань;
• валову балансову вартість повністю амортизованих основ
них засобів, які продовжують використовуватись;
• балансову вартість основних засобів, вилучених з експлуа
тації та призначених для продажу;
• справедливу вартість основних засобів, коли вона суттєво
відрізняється від балансової.
У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Новим є те, що у цій статті окремо виділені фінансові інвестиції, які згідно з П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» передбачається обліковувати за методом участі в капіталі (що відповідає МСБО), і окремо вказуються інші фінансові інвестиції.
Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.
Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.
Р.А. Слав'юк
Собівартість фінансових інвестицій включає:
• ціну придбання;
• комісійні винагороди;
• гонорари;
• мито;
• податки, що не відшкодовуються підприємству:
• банківські збори;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.
Підприємство, на яке інвестор може справляти значний вплив,
називають асоційованим. Інвестор справляє суттєвий вплив на підприємство, акції якої придбані, проте не має можливості контролювати його діяльність.
На існування або наявність значного впливу вказують:
• володіння не менше, ніж 20% акцій, або
• присутність інвестора в раді директорів контрагента; або
• участь його в процесах прийняття рішень; або
• матеріальні відносини між партнерами; або
• взаємообмін управлінським персоналом; або
• забезпечення важливою технічною інформацією.
Облік довгострокових фінансових інвестицій в асоційоване підприємство інвестор веде, використовуючи метод:
а) участі в капіталі
б) собівартості.
Згідно з методом участі в капіталі балансова вартість інвестиції, яка спочатку оцінюється за собівартістю, збільшується (зменшується) відповідно до частки інвестора в прибутках (збитках) асоційованої компанії. Балансова вартість ію^тицїї зменшується на суму отриманих дивідендів.
У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу, наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою. Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.
Негарантована ліквідаційна вартість — частина ліквідаційної вартості орендованого активу, продаж якої орендодавцем не гарантується або гарантується лише пов'язаною з ним стороною.
Чисті інвестиції в оренду — це загальна сума мінімальних орендних платежів та будь-якої негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.
Фінанси підприємств
Незароблений фінансовий дохід — це загальна сума мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням дисконтованої суми мінімальних орендних платежів за припустимою ставкою відсотка при оренді.
Припустима ставка відсотка при оренді — це ставка дисконту, за якою на початку строку оренди визначається теперішня (дисконтована) вартість загальної суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості активу, яка повинна дорівнювати справедливій вартості орендованого активу.
У статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнення різниці між обліковою та податковою базами оцінки.
Відстрочений податковий актив виникає у тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.
Сума прибутку (збитку) за період, визначена згідно з податковим законодавством, як правило, відрізняється від сукупного прибутку (збитку) за період, який відображається у звіті про фінансові результати на основі облікової політики підприємства. Ттака різниця виникає:
• через відмінності у визначенні витрат періоду та валових
витрат;
• через відмінності у визнанні облікового доходу та валового
доходу;
• через різні підходи до відображення суми переоцінки ак
тивів. Різниці бувають тимчасові та постійні.
Приклади виникнення різниць при визначенні податку на прибуток
Стаття | Фінансовий облік | Податковий облік | Тип різниць |
2 | |||
1. Витрати на утримання легкового автотранспорту | Входять до складу операційних витрат | Не включаються у валові витрати | Постійна |
2. Витрати на благодійні чи соціальні потреби | Входять до складу інших витрат | Не включаються або включаються частково у валові витрати | Постійна |
Р.А. Слав'юк
3. Витрати майбутніх періодів | Відображаються у складі активів та згідно з принципом відповідності поступово визнаються у складі витрат періоду | Включаються у повному обсязі у валові витрати | Тимчасова |
4. Сума амортизації необоротних активів | Строк корисної експлуатації та метод нарахування визначаються підприємством самостійно як складові облікової політики | Визначаються у Законі про оподаткування прибутку | Тимчасова |
5. Аванси одержані | Визнаються у балансі як зобов'язання | Входять до складу валових доходів | Тимчасова |
6. Аванси надані | Визнаються у балансі як дебіторська заборгованість | Входять до складу валових витрат | Тимчасова |
7. Доходи майбутніх періодів | Відображаються у балансі в складі зобов'язань та згідно з принципом відповідності поступово визнаються як дохід | Входять до складу валових доходів | Тимчасова |
У статті «Інші необоротні активи» відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.