II. Оборотні активи | |||
Запаси: | |||
Виробничі запаси | |||
Тварини на вирощуванні та відгодівлі | ПО | ||
Незавершене виробництво | |||
Готова продукція |
Фінанси підприємств
Товари | |||
Векселі одержані | |||
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: | |||
Чиста реалізаційна вартість | |||
Первісна вартість | |||
Резерв сумнівних боргів | |||
Дебіторська заборгованість за розрахунками: | |||
3 бюджетом | |||
За виданими авансами | |||
3 нарахованих доходів | |||
Із внутрішніх розрахунків | |||
Інша поточна дебіторська заборгованість | |||
Поточні фінансові інвестиції | |||
Грошові кошти та їх еквіваленти: | |||
В національній валюті | |||
В іноземній валюті | |||
Інші оборотні активи | |||
Усього за розділом II |
а) зберігаються для продажу за умов звичайної господарської
діяльності; або
б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу; або
в) призначені для споживання у виробничому процесі чи при
наданні послуг.
Запаси включають:
• товари, що були придбані та зберігаються для перепрода
жу, до складу яких відносять землю та іншу нерухомість,
придбану для перепродажу;
• готову вироблену продукцію;
• незавершене виробництво підприємства;
• основні та допоміжні матеріали для використання у процесі
виробництва та надання послуг.
Запаси відображаються у балансі за найменшою з двох оцінок:
• собівартістю
• чистою вартістю реалізації.
Собівартість запасів — це витрати на:
• придбання;
P.А. Слав'юк
• переробку;
• інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх тепе
рішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.
У новій формі балансу наведені саме такі підкласи запасів, що водночас відповідає вимогам МСБО і не порушує національні традиції побудови цієї звітної форми. Отже, в балансі і надалі будуть наводитись деталізовані дані про наявність у підприємства:
• виробничих запасів;
• тварин на вирощуванні та відгодівлі;
• незавершеного виробництва;
• готової продукції;
• товарів.
Витрати на придбання = ціна придбання
+ ввізне мито
+ інші податки, що не компенсуються податковими органами підприємству
+ витрати на транспортування, навантаження та розвантаж:ення
- торговельні знижки, уцінка та собівартість повернених товарів
Наступною за ступенем ліквідності статтею є дебіторська заборгованість, яка виникає в результаті продажу товарів та надання послуг у кредит, а також втілює в собі інші борги перед підприємством, від погашення яких впродовж року очікується надходження грошових коштів.
У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).
Надання комерційного кредиту сприяє зростанню обсягів реалізації, але, в той же час, несе в собі ризик неповної інкасації боргів. Користувачів фінансової звітності стаття «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто ймовірності погашення її у визначеній сумі. Тому важливо відобразити в балансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності — щоб активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати — занижені. її оцінка має бути достатньо обґрунтованою, щоб незалежний аудитор погодився з нею.
Продаж товарів і надання послуг у кредит, при застосуванні принципу нарахування, як правило, співпадає з визнанням доход) від реалізації. Борги, які, можливо, не будуть сплачені дебіторами
Фінанси підприємств
внаслідок їх неплатоспроможності, входять до складу доходу, необгрунтовано завищуючи реальний результат від реалізації.
Отже, очевидною є необхідність коригування цього результату на очікувану суму несплати боргів. Але методика, за якою здійснюється це коригування і умови створення резерву сумнівних боргів згідно з українськими нормативними актами, не відповідають вимогам МСБО.
У балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображається за чистою вартістю.Чиста вартість дебіторської заборгованості — це сума дебіторської заборгованості після вирахування сумнівних та безнадійних боргів.
Сумнівний борг — це дебіторська заборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість (безнадійний борг) — це заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні боржником, або позовний термін якої минув.
Згідно з принципом обачності у момент визнання доходу від реалізації підприємство повинне визнати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями. Величину цих втрат необхідно оцінювати на основі аналізу інформації про фактичні втрати від неповернених боргів за минулі періоди, враховуючи зміни, що відбулися в умовах реалізації продукції у звітному періоді, чи, як очікується, відбудуться у наступному періоді.
Застосування методу створення резерву сумнівних боргів, а не пряме списання безнадійних боргів, як це поки що робиться в українській обліковій практиці, відповідає принципу обачності. В той же час, коли сума створеного у звітному періоді резерву є недостатньою для покриття усіх фактичних безнадійних боргів, застосовується метод прямого списання безнадійних боргів.
Базовим методом оцінки резерву сумнівних боргів (згідно з П(С)БО 10 «Дебітори» «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи») є метод періодизації дебіторської заборгованості, за яким здійснюється групування дебіторської заборгованості за термінами непогашення та встановлення відповідного відсотка сумнівних боргів для кожної групи.
У примітках до балансу слід окремо розкривати:
• загальну кількість дебіторів;
• кількість дебіторів, заборгованість кожного з яких переви
щує 10% загальної суми дебіторської заборгованості, а та
кож строки погашення їх заборгованості;
P.А. Слав'юк
• суму простроченої дебіторської заборгованості, яку можна
вважати сумнівною;
• метод оцінки сумнівних боргів.
Поточна фінансова інвестиція — це інвестиція, що легко реалізується та призначається для утримання протягом терміну, що не перевищує один рік.
До числа поточних фінансових інвестицій відносяться:
• короткострокові комерційні ринкові папери;
• казначейські векселі;
• короткострокові боргові папери;
• депозитні сертифікати;
• інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу
протягом терміну, що не перевищує один рік.
В українській обліковій практиці під короткостроковими фінансовими вкладеннями розуміють короткострокові цінні папери та інші дохідні активи, що придбані (вкладені) підприємством для одержання прибутку на строк не більше одного року:
• акції;
• облігації;
• сертифікати:
• казначейські зобов'язання.
У статті Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються суми грошей, що на дату балансу знаходяться:
• в касі;
• на банківських рахунках;
• в дорозі;
• у формі грошових документів;
• у формі виставлених акредитивів.
Складовою облікової політики підприємства є критерій віднесення інвестицій до грошових еквівалентів. Як правило, до грошових еквівалентів відносять поточні інвестиції, початковий строк погашення яких не перевищує З місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать свою вартість протягом періоду їхньої чинності.
До складу грошових коштів не відносяться гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання протягом терміну, що перевищує один рік. їх слід відображати у складі необоротних активів як інші фінансові інвестиції.
Суми грошових коштів та їх еквівалентів, наведені у балансі, повинні узгоджуватись із відповідними сумами звіту про рух грошових коштів.
Фінанси підприємств
Згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» суми грошових коштів в іноземних валютах слід відображати з використанням відповідних валютних курсів на дату балансу.
Курсові різниці, що виникають при перерахунку сум грошових коштів в інвалютах, визнаються як доходи або витрати того періоду, у якому вони виникли, та відображаються у звіті про фінансові результати у складі інших фінансових доходів (витрат).
Витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступного (наступних) облікового періоду, наприклад, наперед сплачена орендна плата, наперед сплачена страховка, наперед сплачені рекламні послуги тощо є витратами майбутніх періодів.
Окремі статті таких витрат необхідно розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність такого розкриття для користувачів фінансової звітності.
Слід зазначити, що у статті «Витрати майбутніх періодів» можуть відображатися як оборотні, так і необоротні активи, а саме: витрати, які стосуються наступного облікового періоду, та ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди. Яісщо підприємство здійснило у звітному періоді і ті, й інші витрати, то у балансі їх слід відображати окремо, якщо їх величина є суттєвою.