Склад, оцінка та відображення у балансі оборотних активів

 

II. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси
Тварини на вирощуванні та відгодівлі	ПО
Незавершене виробництво
Готова продукція

Фінанси підприємств

 

Товари
Векселі одержані
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізаційна вартість
Первісна вартість
Резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
3 бюджетом
За виданими авансами
3 нарахованих доходів
Із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти:
В національній валюті
В іноземній валюті
Інші оборотні активи
Усього за розділом II

а) зберігаються для продажу за умов звичайної господарської
діяльності; або

б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу; або

в) призначені для споживання у виробничому процесі чи при
наданні послуг.

Запаси включають:

• товари, що були придбані та зберігаються для перепрода­
жу, до складу яких відносять землю та іншу нерухомість,
придбану для перепродажу;

• готову вироблену продукцію;

• незавершене виробництво підприємства;

• основні та допоміжні матеріали для використання у процесі
виробництва та надання послуг.

Запаси відображаються у балансі за найменшою з двох оцінок:

• собівартістю

• чистою вартістю реалізації.
Собівартість запасів — це витрати на:

• придбання;

P.А. Слав'юк

• переробку;

• інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх тепе­
рішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

У новій формі балансу наведені саме такі підкласи запасів, що водночас відповідає вимогам МСБО і не порушує національні тра­диції побудови цієї звітної форми. Отже, в балансі і надалі будуть наводитись деталізовані дані про наявність у підприємства:

• виробничих запасів;

• тварин на вирощуванні та відгодівлі;

• незавершеного виробництва;

• готової продукції;

• товарів.

Витрати на придбання = ціна придбання

+ ввізне мито

+ інші податки, що не компенсуються податковими органами підприємству

+ витрати на транспортування, навантаження та розвантаж:ення

- торговельні знижки, уцінка та собівартість повернених товарів

Наступною за ступенем ліквідності статтею є дебіторська за­боргованість, яка виникає в результаті продажу товарів та надання послуг у кредит, а також втілює в собі інші борги перед підприємством, від погашення яких впродовж року очікується над­ходження грошових коштів.

У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, по­слуги» відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборго­ваності, яка забезпечена векселем).

Надання комерційного кредиту сприяє зростанню обсягів ре­алізації, але, в той же час, несе в собі ризик неповної інкасації боргів. Користувачів фінансової звітності стаття «Дебіторська заборго­ваність за товари, роботи, послуги» цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто ймовірності погашення її у визначеній сумі. Тому важ­ливо відобразити в балансі дебіторську заборгованість, дотримую­чись принципу обачності — щоб активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати — занижені. її оцінка має бути достатньо обґрунтованою, щоб незалежний аудитор погодився з нею.

Продаж товарів і надання послуг у кредит, при застосуванні принципу нарахування, як правило, співпадає з визнанням доход) від реалізації. Борги, які, можливо, не будуть сплачені дебіторами

Фінанси підприємств

внаслідок їх неплатоспроможності, входять до складу доходу, не­обгрунтовано завищуючи реальний результат від реалізації.

Отже, очевидною є необхідність коригування цього результату на очікувану суму несплати боргів. Але методика, за якою здійсню­ється це коригування і умови створення резерву сумнівних боргів згідно з українськими нормативними актами, не відповідають ви­могам МСБО.

У балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послу­ги відображається за чистою вартістю.Чиста вартість дебіторської заборгованості — це сума дебіторської заборгованості після вира­хування сумнівних та безнадійних боргів.

Сумнівний борг — це дебіторська заборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість (безнадійний борг) — це заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні боржником, або позовний термін якої минув.

Згідно з принципом обачності у момент визнання доходу від ре­алізації підприємство повинне визнати можливі втрати від непо­вернення частини боргів покупцями. Величину цих втрат не­обхідно оцінювати на основі аналізу інформації про фактичні втра­ти від неповернених боргів за минулі періоди, враховуючи зміни, що відбулися в умовах реалізації продукції у звітному періоді, чи, як очікується, відбудуться у наступному періоді.

Застосування методу створення резерву сумнівних боргів, а не пряме списання безнадійних боргів, як це поки що робиться в ук­раїнській обліковій практиці, відповідає принципу обачності. В той же час, коли сума створеного у звітному періоді резерву є недостат­ньою для покриття усіх фактичних безнадійних боргів, застосо­вується метод прямого списання безнадійних боргів.

Базовим методом оцінки резерву сумнівних боргів (згідно з П(С)БО 10 «Дебітори» «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи») є метод періодизації дебіторської заборгованості, за яким здійснюється групування дебіторської заборгованості за термінами непогашення та встановлення відповідного відсотка сумнівних боргів для кожної групи.

У примітках до балансу слід окремо розкривати:

• загальну кількість дебіторів;

• кількість дебіторів, заборгованість кожного з яких переви­
щує 10% загальної суми дебіторської заборгованості, а та­
кож строки погашення їх заборгованості;

P.А. Слав'юк

• суму простроченої дебіторської заборгованості, яку можна
вважати сумнівною;

• метод оцінки сумнівних боргів.

Поточна фінансова інвестиція — це інвестиція, що легко ре­алізується та призначається для утримання протягом терміну, що не перевищує один рік.

До числа поточних фінансових інвестицій відносяться:

• короткострокові комерційні ринкові папери;

• казначейські векселі;

• короткострокові боргові папери;

• депозитні сертифікати;

• інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу
протягом терміну, що не перевищує один рік.

В українській обліковій практиці під короткостроковими фінансовими вкладеннями розуміють короткострокові цінні папе­ри та інші дохідні активи, що придбані (вкладені) підприємством для одержання прибутку на строк не більше одного року:

• акції;

• облігації;

• сертифікати:

• казначейські зобов'язання.

У статті Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються суми грошей, що на дату балансу знаходяться:

• в касі;

• на банківських рахунках;

• в дорозі;

• у формі грошових документів;

• у формі виставлених акредитивів.

Складовою облікової політики підприємства є критерій віднесен­ня інвестицій до грошових еквівалентів. Як правило, до грошових еквівалентів відносять поточні інвестиції, початковий строк погашен­ня яких не перевищує З місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать свою вартість протягом періоду їхньої чинності.

До складу грошових коштів не відносяться гроші на банківсь­ких рахунках, обмежені для поточного використання протягом терміну, що перевищує один рік. їх слід відображати у складі нео­боротних активів як інші фінансові інвестиції.

Суми грошових коштів та їх еквівалентів, наведені у балансі, повинні узгоджуватись із відповідними сумами звіту про рух гро­шових коштів.

Фінанси підприємств

Згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» суми грошо­вих коштів в іноземних валютах слід відображати з використанням відповідних валютних курсів на дату балансу.

Курсові різниці, що виникають при перерахунку сум грошових коштів в інвалютах, визнаються як доходи або витрати того періоду, у якому вони виникли, та відображаються у звіті про фінансові результати у складі інших фінансових доходів (витрат).

Витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступ­ного (наступних) облікового періоду, наприклад, наперед сплачена орендна плата, наперед сплачена страховка, наперед сплачені рек­ламні послуги тощо є витратами майбутніх періодів.

Окремі статті таких витрат необхідно розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність такого розкриття для користувачів фінансової звітності.

Слід зазначити, що у статті «Витрати майбутніх періодів» мо­жуть відображатися як оборотні, так і необоротні активи, а саме: витрати, які стосуються наступного облікового періоду, та ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди. Яісщо підприємство здійснило у звітному періоді і ті, й інші витрати, то у балансі їх слід відображати окремо, якщо їх величина є суттєвою.