Кожен суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності повинен мати фінансові ресурси, які формуються за рахунок власних і прирівнених до них джерел (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові надходження і фінансування, які мобілізуються на фінансовому ринку в результаті операцій з цінними паперами) і позичених (кредитів банку, позичок, кредиторської заборгованості). ЗяҐ рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів підприємства. Фінансовим результатом процесу кругообігу засобів є прибуток, розподіл і перерозподіл якого можна розглядати як завершальну стадію кругообігу. На функціонуючих підприємствах фінансові ресурси знаходяться одночасно на всіх стадіях кругообігу, і цей процес безперервний.
Концентрованим вираженням ефективності використання фінансових ресурсів є фінансовий стан підприємства, тобто стан фінансів, який характеризується утворенням, розподілом і використанням таких ресурсів:
- фінансових;
- грошових засобів, які надходять за реалізовану продукцію,
роботи і послуги;
- кредитів і позичок банку;
- тимчасово залучених засобів: заборгованості постачальни
кам і іншим кредиторам, вільних засобів спеціальних
фондів і ін.
З переходом підприємств на ринкові умови господарювання важливого значення набули стабільність фінансового стану підприємства і пошук шляхів його оздоровлення з метою створення нормальних умов його роботи.
Комплексне вивчення формування фінансових ресурсів, ефективності їх використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу. Він є одним з методів спостереження і пристосування до умов ринку, які постійно змінюються. Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті:
Р.А- Слав'юк
оцінити поточний і перспективний фінансовий стан
підприємства;
оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з
позиції фінансового їх забезпечення;
- виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і
доцільність їх мобілізації;
- спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.
Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства — платоспроможним (неплатоспроможним).
Джерелами інформації для проведення аналізу є:
баланс підприємства за попередній рік та звітний період;
- звіт про фінансові результати;
звіт про власний капітал;
звіт про рух грошових коштів;
- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;
розрахунок нормативу власних обігових коштів;
- розшифрування дебіторської та кредиторської заборгова
ності;
бізнес-план;
матеріали маркетингових досліджень;
- висновки аудиторських перевірок;
інша інформація.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. Перебої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходжень засобів на рахунки підприємства, в результаті погіршується платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки відсутність грошових засобів може призвести до збоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а звідси, і в виробничому процесі.
Існують випадки, коли підприємство має фінансові труднощі, пов'язані з раціональним розміщенням і використанням існуючих фінансових ресурсів. Тому фінансова діяльність повинна бути спрямована на забезпечення систематичного і ефективного використан-
Фінанси підприємств
ня фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і позичених коштів, фінансової стабільності з метою ефективного функціонування підприємства. Важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану належить аналізу. Основними завданнями аналізу є:
- загальна оцінка фінансового стану і факторів його зміни;
- вивчення відповідності між засобами і джерелами раціо
нальності їх розміщення і ефективності використання;
- дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дис
ципліни;
- визначення ліквідності і фінансової стабільності підприєм
ства;
- довгострокове і короткострокове прогнозування фінансо
вої стабільності підприємства.
Для вирішення цих завдань вивчаються:
- наявність, склад і структура капіталу підприємства, причи
ни і послідовність його зміни;
- склад, структура і зміни основного капіталу;
- наявність і структура оборотного капіталу в сферах вироб
ництва і обігу, причини і наслідки його зміни;
- ліквідність і якість дебіторської заборгованості;
- наявність, склад і структура джерел формування капіталу,
причини і наслідки його зміни;
- платоспроможність і фінансова гнучкість;
- ефективне використання капіталу.
Одним з прийомів аналізу фінансового стану є «читання» балансу і вивчення абсолютних величин. Ознайомлення зі змістом балансу дозволяє бачити основні джерела засобів (власні, позичені), основні напрямки вкладення засобів, склад засобів і їх джерел, склад дебіторської і кредиторської заборгованості і інше. Однак інформація лише в абсолютних величинах недостатня для прийняття рішень, оскільки на її основі не можна визначити динаміку показників, місце підприємства в галузі і інше. Тому поряд з абсолютними величинами використовуються і відносні — проценти, коефіцієнти, індекси.
При вивченні і оцінці показників використовують різні види аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий. За допомогою горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні відхилення статей в порівнянні з початком звітного періоду, минулим
P.А. Слав'юк
періодом. Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури засобів і джерел шляхом розрахунку питомої ваги (в процентах або коефіцієнтах) окремих статей в підсумкових показниках, наприклад, питома вага основних і оборотних засобів у загальній сумі засобів підприємства і таке інше. Трендовий аналіз базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року, для якого всі показники беруться за 100%.
Найбільш широко використовуються при фінансовому аналізі фінансові коефіцієнти. їх аналіз дозволяє виявити симптоми прихованих явищ, проблеми, що потребують глибокого вивчення. Корисність коефіцієнтів для аналізу і прийняття рішень залежить від правильності їх інтерпретації. Для цього необхідно знати внутрішні і зовнішні фактори їх формування: загальноекономічні умови, умови в галузі, політику адміністрації підприємства і інше. Більш детальний аналіз не завжди підтверджує висновки, зроблені на основі коефіцієнтів, тому що на їхній рівень впливає специфіка окремих підприємств, середнє значення галузевих даних і інше. Але вивчення коефіцієнтів при аналізі фінансового стану необхідно і актуально, оскільки дозволяє зрозуміти процеси, що відбуваються, і правильно оцінити їх не лише для поточного року, а й на перспективу. Найважливішими коефіцієнтами є: ліквідність, ділова активність, фінансова стійкість і рентабельність.
Для проведення внутрішнього аналізу стану активів необхідно згрупувати оборотні активи за категоріями ризику.
Ми знаємо, що дебіторську заборгованість в окремих випадках легше реалізувати, ніж незавершене виробництво чи витрати майбутніх періодів. Разом з тим при проведенні внутрішнього аналізу ми самі краще знаємо, що на нашому підприємстві є більш ліквідним.
Однак існує така залежність: активи, які можуть бути використані тільки з певною метою, мають високий рівень фінансового ризику (спеціальне обладнання). Чим більше коштів вкладено в активи, що належать до категорії високого ризику, тим нижча фінансова стійкість підприємства.
Пригадаємо класифікацію поточних активів за рівнями ризику. Тепер ми можемо проаналізувати стан і динаміку активів за категоріями ризику (див. табл. 6).
Провівши такий аналіз, фінансовий відділ чи бухгалтерська служба підприємства можуть побачити, що при збільшенні питомої ваги активів з високим рівнем ризику фінансовий стан підприємства погіршується.
Фінанси підприємств
Таблиця 6
Динаміка стану поточних активів на підприємстві та їх класифікація за ступенем ризику
Ступінь ризику | Групи поточних активів | Частина групи в загальному обсязі поточних активів, % | Відхил. (+>-) | |
на поч. року | на кін. року | |||
Мінімальний | Кошти, легкореалізовані ЦП | 4,9 | 2,9 | -2,0 |
Малий | Дебіторська заборгованість підприємств з нормальним фінансовим станом + запаси (за винятком залежалих) + готова продукція (- запаси) | 53,8 | 49,8 | -4,0 |
Середній | Продукція виробничо-технічного призначення, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів | 8,8 | 9,5 | +0,7 |
Високий | Дебіторська заборгованість під приємства зі складним фінансо вим станом, готова продукція, що не користується попитом | 32,5 | 40,7 | +8,2 |
При аналізі стану активів доцільно оцінити тенденцію співвідношення активів, що важко реалізуються, до загальної величини активів, а також важкореалізованих до легкореалізованих активів.
Проте не слід забувати, що класифікація активів повинна бути гнучкою. В певні періоди запаси стають легкореалізованими активами. Саме вміння реагувати на зміни в ліквідності активів дає можливість мобілізувати фінансові ресурси підприємства.
На основі проведеного аналізу виявляється зміна структури активів у сторону збільшення частки оборотних засобів, що може впливати на:
- формування більш мобільної структури активів, що сприяє
прискоренню оборотності коштів підприємства;
- відволікання частини поточних активів на кредитування
споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх
Р.А. Слав'юк
підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;
- згортання виробничої бази;
- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок
існуючого порядку їх обліку та інше.
Які ж заходи необхідно здійснювати на фірмі з огляду на вищесказане для покращення фінансового становища?
1. Вдосконалювати організацію розрахунків зі споживачами.
2. Проводити інвентаризацію стану майна з метою виявлення
активів, які необхідно списати.