ва. Тому основні дослідження з цього питання розглядаються в контексті принципів адміністративного права1, державного управління2 та окремих адміністративних проваджень3. Спроба О. В. Кузьменко розглянути принципи адміністративного процесуального права у своїй ґрунтовній роботі «Теоретичні засади адміністративного процесу» закінчилася, на жаль, системним аналізом принципів адміністративних проваджень, тобто принципів діяльності суб'єктів владних повноважень, які названі адміністративно-процесуальними принципами4.
На наше глибоке переконання, не можна ототожнювати принципи галузі права, за якими формується і функціонує система, та зміст галузі права і принципи діяльності суб'єктів правовідносин, її складових частин, за якими разом із способом здійснення процесуальних дій, гарантіями забезпечення адміністративно-процесуальної діяльності та правовим статусом суб'єктів адміністративного процесу формується структура адміністративно-процесуального режиму (процесуальної форми). Отже, йдеться про наявність двох груп (видів) принципів: а) принципи адміністративного процесуального права: б) принципи адміністративного процесу, або адміністративно-процесуальні принципи.
Принципи адміністративного процесуального права являють собою складову частину загальноправових принципів, відбивають соціально-політичний стан та потреби суспільства і держави, закріплені Конституцією та іншими законами України, є підґрунтям формування і розвитку адміністративно-процесуальної діяльності. До них належать принципи:
1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
2005. - С 29-37.
2 Там само. — С. 12—14; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміні
стративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. —
С 18-26.
3 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
2005. — С. 206—209; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний
процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера
ЛТД, 2001. — С. 33—37; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне
право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 272—274;
Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Моногра
фія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С 393—400.
4 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно
графія. - К.: Атіка, 2005. - С 147-155.
—верховенства права;
—презумпції правомірності дій і вимог суб'єкта звернення та заінтересованої особи;
—верховенства закону в системі адміністративно-процесуальних нормативних актів;
—забезпечення і охорони інтересів особи і держави;
—диференціації та спеціалізації адміністративного процесу;
— відповідності норм адміністративного процесуального
права України положенням міжнародно-правових актів.
1. Принцип верховенства права. Цей принцип закріплено у ст. 8 Конституції України, ст. 8 КАСУ та у низці інших установчих актів нашої держави. Вітчизняними теоретиками М. І. Ко-зюброю, А. М. Колодієм, Є. А. Назаренко, М. Й. Орзіхом, П. М. Рабіновичем неодноразово оприлюднювалися думки щодо витлумачення й визначення змісту принципу верховенства права. Його однозначне, уніфіковане розуміння має неабияке значення для юридичної практики. В цьому зв'язку 2 листопада 2004 р. Конституційним Судом України було постановлено рішення, в якому викладене розуміння верховенства права. «Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозахисну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією із його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна із основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права»1.
1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш легкого покарання) від 2 листопада 2004 р. № 15-РП-2004 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 45. — Ст. 2975. - С 41.