4) стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої суб'єктам владних повноважень незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невиконаної дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Перелік вимог позивача залишається відкритим відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України. Позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Наприклад, вимога до суду про включення особи до списку виборців.
Однак питання щодо змісту як третього елементу позову в юридичній літературі спірне. В літературі з цивільного процесу зміст позову переважною більшістю авторів розглядається як окремий (третій) елемент позову, у якому виражається волевиявлення позивача1. У літературі з адміністративного процесу визначення елементів позову також неоднозначне. В посібнику «Основи адміністративного судочинства в Україні» елементами адміністративного позову визнаються: підстава, предмет і зміст позову2. Автори науково-практичного коментаря Кодексу адміністративного судочинства України вказують, що зміст позову складають два елементи — підстава та предмет позову, та що зміст адміністративного позову визнається елементом позову разом із підставою та предметом позову3. Дослідники в галузі цивільного процесу теж вказують на два елементи позову: підставу і предмет позову4. Як на наш погляд, то вбачається, що підстава і предмет позову саме і складають його зміст і ніякого третього елементу позову не повинно бути. Втім, на жаль, автор з цього питання не визначився і дискутувати не готовий.
Протягом усього часу розгляду справи позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову (ст. 51 КАСУ)
1 Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.:
Центр навч. літератури, 2004. — С 124—126.
2 Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для
юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александ-
рової, Р. О. Куйбіди. — К.: Конус-Ю, 2006. — С. 82.
3 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практич
ний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов,
О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей,
2005. - С. 27, 250.
4 Бичкова С. С, Бобрик В. І., Ізарова І. О. та ін. Цивільне процесуальне
право України: Навч. посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. — 2-ге вид.,
перероб. і допов. — К.: Атіка, 2007. — С. 180—181.
в межах спірних правовідносин та зазначеного матеріально-правового спору, а саме:
1) змінити фактичні чи юридичні підстави, якими обґрунтовуються позовні вимоги;
2) змінити предмет адміністративного позову, замінити одні позовні вимоги іншими;
3) змінити розмір позовних вимог, збільшити або зменшити позовні вимоги.
Крім зазначеного під час усього часу розгляду справи позивач може частково або повністю відмовитися від адміністративного позову. Якщо позивач частково відмовляється від позовних вимог, то суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог (ч. 2 ст. 112 КАСУ), а щодо решти вимог — продовжує розгляд. У разі відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі (ч. 2 ст. 112 КАСУ).
Яскравим прикладом закриття справи провадженням у разі відмови позивача є ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2006 р. як суду касаційної інстанції на касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2005 р. та на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2005 р. у справі за заявою заступника Генерального прокурора України — прокурора м. Києва про визнання незаконними пунктів 8.2—8.13 додатку № 2 до рішення Київської міської ради «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у місті Києві» від 26 вересня 2002 р. № 47/207 щодо застосування примусового переміщення транспортних засобів, водії яких по-1 рушили правила зупинки і стоянки.
На обґрунтування заявлених вимог прокурор м. Києва посилається на те, що затверджені Київською міською радою Правила паркування транспортних засобів є незаконними в частині застосування примусового переміщення транспортних засобів.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що порядок зупинки і стоянки транспортних засобів встановлено Правилами дорожнього руху, а відповідальність за їх порушення передбачена Кодексом України про адміністративні право-. порушення. Відповідно до Закону України «Про власність» на той час жодний державний орган не міг втручатись у здійснення власниками їх правомочностей.
зот