ти певні дії або утримання від їх вчинення; встановлення наявності чи відсутності компетенції тощо. В цивільно-процесуальній літературі в основу класифікації позовів покладено спосіб процесуального захисту1. Гадаємо, що такий спосіб класифікації можна застосовувати й в адміністративному судочинстві. Отже, за способом процесуального захисту адміністративні позови поділяються на:
1) зобов'язуючі позови, які спрямовані на примусове здійс
нення вимог позивача. У них позивач вимагає від суду
зобов'язати відповідача:
а) прийняти рішення або вчинити певні дії;
б) утриматися від вчинення певних дій;
в) виконати зупинену чи невчинену дію;
г) сплатити кошти на відшкодування шкоди, завданої неза
конним рішенням, дією або бездіяльністю відповідача.
ґ) усунути обмеження у реалізації прав, свобод та інтересів суб'єктів.
Підстава зобов'язуючого позову складається з юридичних фактів, з якими пов'язане виникнення публічно-правових відносин і фактів, з якими пов'язане виникнення права на вимогу.
Предметом зобов'язуючого позову є матеріально-правова вимога, спрямована на поновлення порушеного права чи інтересів позивача.
Змістом зобов'язуючого позову є вимога позивача до суду про примус відповідача до виконання визначених у позові дій;
2) установчі позови, спрямовані на підтвердження судом на
явності чи відсутності легітимності нормативних актів чи пов
новажень осіб, які беруть участь у справі. У них позивач вима
гає від суду:
а) скасування або визнання нечинним рішення відповідача
повністю чи окремих його положень;
б) визнання законності (крім конституційності) постанов
Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента
України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів Украї
ни, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
в) визнання законності та відповідності правовим актам ви
щої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств,
інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністра-
1 Чорнооченко С І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 126.
цій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень;
г) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
ґ) встановлення легітимності результатів виборів чи всеукраїнського референдуму Центральною виборчою комісією України.
Підстава установчого позову складається з юридичних фактів, з якими пов'язане виникнення публічно-правових відносин та доказових фактів, на основі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність порушеного права.
Предметом установчого позову є матеріально-правова вимога, спрямована на недопущення порушення права та інтересів учасників адміністративного судочинства (позивача).
Змістом установчого позову є вимога позивача до суду про визнання наявності чи відсутності легітимності нормативних актів, а також суб'єкта владних повноважень;
3) застосовчі позови, спрямовані на примусове забезпечення виконання вимог законодавства за зверненням до суду суб'єкта владних повноважень. У них позивач вимагає від суду:
а) скасування реєстрації кандидата на пост Президента Ук
раїни;
б) дострокове припинення повноважень народного депута
та України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності;
в) заборону чи інші обмеження щодо реалізації права на
мирні зібрання;
г) анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії
(об'єднання громадян);
ґ) заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії (об'єднання громадян).
Підстава застосування позову складається з юридичних фактів, з якими пов'язане порушення вимог законодавства та правоприпиняючих фактів.
Предметом застосовчого позову є матеріально-правова вимога суб'єкта владних повноважень, спрямована на припинення порушеного права та зміни правовідносин.
Змістом застосовчого позову є вимога позивача до суду щодо припинення та зміни правовідносин.
Право на позов. У літературі — як в адміністративно-правовій, так і в цивільно-правовій — автори відзначають дискусій-