експерта приводить до присяги і попереджає їх про кримінальну відповідальність (ст. 385 КК) за завідомо неправильний переклад, чи завідомо неправильний висновок або ухиляння від виконання покладених на них обов'язків;
6) секретар судового засідання повідомляє про здійснення певного фіксування судового засідання, а також про умови фіксування судового засідання (ст. 126 КАСУ);
7) із зали судового засідання видаляються свідки;
8) особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та виході суду зобов'язані встати.
Особи, які беруть участь у справі, дають показання, відповідають на запитання та задають запитання стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Постанову суду особи заслуховують стоячи, звертаються до судді «Ваша честь». Документи та інші матеріали передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника. Це певною мірою виховує повагу до суду, який здійснює правосуддя іменем України (ст. 134 КАСУ).
Судовий розгляд справи по суті характеризується з'ясуванням фактичних обставин справи шляхом дослідження засобів доказування, наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущеного строку для звернення до суду та ін.) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення цих обставин у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показань свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
Судовий розгляд справи по суті теж передбачає послідовне здійснення комплексу процесуальних дій:
1) головуючий в судовому засіданні (суддя-доповідач) доповідає про зміст позовних вимог та визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження;
2) після доповіді головуючий у судовому зсіданні з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи бажають сторони примиритися (ст. 135 КАСУ);
3) у разі розгляду справи за відсутності особи, яка бере
участь у справі, головуючий у судовому засіданні доповідає та-
кож про її позицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена у письмових поясненнях (ч. 2 ст. 135 КАСУ);
4) у разі відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову або примирення сторін під час судового розгляду, суд постановляє відповідні ухвали чи приймає відповідні постанови (ст. 136 КАСУ);
5) якщо позивач, подавши письмову заяву, змінює позовні вимоги, суд за клопотанням відповідача оголошує перерву в судовому засіданні та надає відповідачу строк для підготовки до справи у зв'язку зі зміною позовних вимог (ст. 137 КАСУ);
6) заслуховування пояснення осіб, які беруть участь у справі (ст. 139 КАСУ);
7) встановлення порядку дослідження доказів (статті 140— 149 КАС України):
— допиту свідків;
— допиту малолітніх і неповнолітніх свідків;
— письмових доказів;
— змісту особистих паперів, листів, записів телефонних
розмов;
— речових доказів;
— звуко- і відеозаписів;
— огляд доказів на місці;
— дослідження висновку експерта;
— консультації та роз'яснення спеціаліста;
8) вирішення, в окремих випадках, питання щодо відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді (ст. 150 КАСУ);
9) винесення ухвали про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів (ст. 151 КАСУ).
Судові дебати — це частина судового розгляду, яка складається з промов осіб, що беруть участь у справі. Доводячи свою точку зору, особи, які беруть участь у справі, повинні посилатися лише на ті обставини і докази, які досліджені у судовому засіданні. Судові дебати теж передбачають певний порядок вчинення процесуальних дій з додержанням принципу рівних можливостей сторін. Статтею 152 КАС України установлена черговість висловлення підсумкових висновків.
Першим у дебатах надається слово позивачеві, його представнику та третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представнику третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.