ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

 

ва для всіх судових рішень, що приймаються місцевими ад­міністративними судами, апеляційними адміністративними су­дами та касаційним адміністративним судом. Відмінності мо­жуть бути лише в елементах визначених частин з урахуванням: назви суду (місцевий, апеляційний, касаційний); змісту позов­них вимог, клопотань, заяв, скарг; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті судового рішення і положення закону, яким він керувався; висновків про задоволення чи відмову заявлених вимог, клопотань, заяв тощо.

Судове рішення (постанова, ухвала) обов'язково повинне містити: вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

1. Вступна частина — розпочинається найменуванням до­кумента та вказівкою на ім'я України, від якої воно постанов­ляється. У вступній частині зазначаються: дата, час та місце прийняття судового рішення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів) і секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які бе­руть участь у справі; предмета адміністративного позову (в пос­тановах суду першої інстанції).

2. Описова частина із зазначенням: короткого змісту позов­них вимог і позицій відповідача (вимог скарги); пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом (узагальнених вимог, доводів, позицій осіб, які беруть участь у справі); встановлених обставин. В описовій частині більш пов­но вказується: зміст вимог позивача та їх обґрунтування; запе­речення відповідача та їх обгрунтування; вимоги позивача про зміну позову і самостійні вимоги третіх осіб; вимоги прокуро­ра, органів державного управління, громадських організацій та інших осіб, а також вказуються розпорядчі дії сторін та суду.

3. Мотивувальна частина із зазначенням: встановлених су­дом обставин із посиланням на докази, а також мотивів невра-хування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прий­нятті постанови (ухвали), і положення закону, яким він керу­вався. У мотивувальній частині наводяться всі міркування суду, на яких грунтується судове рішення в адміністративній справі.

4. Резолютивна частина із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову (клопотання, заяви, ви­моги, скарги) або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових ви­трат — в постанові місцевого суду; інших правових наслідків

ухваленого рішення; строку і порядку набрання судовим рі­шенням законної сили та його оскарження.

Проте слід звернути увагу на те, що законодавець з ураху­ванням особливостей розгляду адміністративних справ у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, зміст постанови і ухвали відповідним чином закріплює в законі (статті 163—166, 206-208, 231- 233 КАСУ).

Повноваження суду при вирішенні справи закріплено ст. 162 КАС України. Зазначені заходи у ч. 2 у разі задоволення позову щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних чи юридичних осіб є найбільш типовими у судовій практиці. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку суб'єктів владних повноважень. Проте заслуговує на увагу повноваження суду щодо скасування або визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень, яке є дієвим механіз­мом реалізації правового установлення «Особа проти держави», заради чого й створено в державі адміністративне судочин­ство.

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засі­данні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскаржен­ня. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухва­лив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця своєю ухвалою роз'яснює рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Заява про роз'яснення подається до суду, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк для примусового виконання. Суд розглядає заяву протягом десяти днів. Про роз'яснення рішення повідомляються особи, які звернулися із заявою, а та­кож особи, які беруть участь у справі.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 14 КАСУ). Суть обов'язковості полягає в тому, що: а) рішення суду не можуть бути скасовані або змінені будь-яким органом державної влади чи громадської організації; б) органи державної влади не мо­жуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, навіть якщо при пускається неправильність цього рішення; в) жоден орган, крім вищестоящого суду, не може скасувати рішення суду, що набрало чинності.