ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

 

Проте, за змістом ст. 185 КАС України вбачається, що такими особами можуть бути лише учасники процесу.

Водночас слід звернути увагу, що з метою унеможливлення (запобігання) заявлень необгрунтованих клопотань та затягу­вання процесу розгляду адміністративної справи законодавець обмежив коло ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційно­му порядку окремо від постанови повністю або частково. На відміну від цивільного процесуального закону, де законодавець дає вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК), в адміністративному судочинстві такого переліку законодавцем не наводиться. Од­нак аналіз норм адміністративного судочинства дає підстави вважати, що орієнтовний перелік ухвал, які можуть бути оскар­жені окремо від постанови суду, наводиться у ст. 160 КАСУ, крім ухвал з питань призначення судової експертизи (ст. 81 КАСУ), об'єднання і роз'єднання справ (ст. 116 КАСУ) та де­яких інших ухвал. Проте ще раз підкреслюємо, що в адміністра­тивному судочинстві, на відміну від цивільного судочинства (ст. 293 ЦПК), законодавець не виділяє чи не встановлює пе­реліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рі­шення суду, а в кожному конкретному випадку закріплює, що дана постанова може бути оскаржена. Наприклад, ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскар­жена (ч. 2 ст. 155 КАС України).

Обмеження кола ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду, ґрунтується на необхідності:

а) забезпечення розгляду адміністративних справ протягом
розумного строку (але не більше двох місяців);

б) запобігання зловживанню правом оскарження ухвал з
метою затягування процесу розгляду справи;

в) усунення можливості заявлень необгрунтованих клопо­
тань і оскаржувань ухвал про відмову в задоволенні цих клопо­
тань;

г) надання судовим рішенням імперативності та забезпе­
чення керованості адміністративним процесом.

Отже, не всі ухвали суду першої інстанції можуть бути ос­каржені в апеляційному порядку окремо від постанови, а лише у випадках, коли це прямо встановлено КАС України. На інші ухвали, можливість оскарження яких КАС України не передба­чається, можуть бути викладені заперечення в апеляційній

скарзі на постанову суду. Наприклад, оскарження ухвали про призначення судової експертизи (ст. 81 КАСУ) або об'єднання і роз'єднання справ (ст. 116 КАСУ) законом не передбачається. Немає підстав для оскарження ухвали про поновлення чи про­довження процесуальних строків (ст. 102 КАСУ), про відкриття провадження у справі (ст. 107 КАСУ) тощо. Постановления су­дом таких ухвал не перешкоджає правам інших осіб на судовий захист. Тому для з'ясування окремих питань, пов'язаних із ви­несенням такої ухвали, достатньо викладення заперечення в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Інша справа, коли йдеться про відмову у поновленні чи продовженні процесуальних строків або про відмову відкриття провадження у справі тощо, законодавець з метою захисту прав та інтересів учасників процесу, закріплює можливість оскар­ження в апеляційному порядку окремо від постанови суду.

В адміністративному судочинстві, враховуючи те, що від­повідачем в абсолютній більшості є суб'єкт владних повнова­жень, у якого сконцентрована певна влада, можливість впливу на правоохоронні й державні органи, законодавець намагається якомога повніше врегулювати питання перегляду судових рі­шень. Не менш ретельно до цього питання законодавець підхо­дить і в цивільному судочинстві.

Проте в юридичній літературі є протилежні закону погляди на рівень правового урегулювання юридичних явищ. Так, автор­ка стверджує, що ст. 293 ЦПК чітко визначає перелік ухвал, які не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку¹, тоді як ця стаття чітко і вичерпно наводить перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Тлумачення нор­ми з точністю до навпаки привело авторку до невірного вис­новку: «... головним об'єктом апеляційного оскарження є рі­шення суду першої інстанції, а оскарження ухвали має виключ­ний характер»². Більше того, вбачається, що авторка не усвідомлює різниці між об'єктом і предметом, вказуючи, що «головним об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, а оскарження ухвал має виключний харак­тер³. В цьому реченні щонайменше дві найгрубіші помилки. По-перше, рішення суду першої інстанції є предметом апеля-

¹ Кілічава Т. М. Цивільне процесуальне право: Навч. посібник. — К.:
Центр навч. літератури, 2007. — С 252.

² Там само.

³ Там само.