Вивчаючи адміністративне процесуальне право як цілісну правову систему, що має складне утворення, ми не можемо обійти увагою таку первинну категорію даної системи, якою є норма права. По-перше, така норма є передумовою існування адміністративного процесуального права, її слід розглядати, насамперед, як первинний фактор усієї адміністративної процесуальної системи (норми права, органи, що розглядають адміністративні справи, принципи, засоби тощо).
По-друге, норми адміністративного процесуального права, як і норми інших галузей права, виконують функції регулятора відповідних суспільних відносин. Вони або вимагають від учасників процесу визначеної поведінки, або дозволяють їм здійснення дій на власний розсуд. Наприклад, ст. 280 КУпАП встановлюється перелік обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративні правопорушення, який орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати ці обставини. І інший приклад: ст. 287 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, а також потерпілим. Отже, «може бути оскаржена», а може й ні — на розсуд зазначених осіб.
По-третє, норми адміністративного процесуального права відрізняються від інших галузей права тим, що предметом їх регулювання є суспільні відносини щодо реалізації та захисту праві законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також Держави у сфері державного управління (в публічній сфері).