Перегляд судових рішень у касаційному порядку є третьою інстанцією з розгляду адміністративних справ, виступає як один із процесуальних засобів захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Касація (скасування) — це звернення до суду касаційної (вищої) судової інстанції з проханням переглянути та скасувати рішення суду першої інстанції після його апеляційного перегляду та рішення апеляційної інстанції, які набрали законної сили, внаслідок порушення норм матеріального чи процесуального права.
Завданням касаційного перегляду адміністративної справи за касаційною скаргою на судове рішення першої інстанції після його апеляційного перегляду та судове рішення апеляційної інстанції є:
1) встановлення під час касаційного провадження порушень норм матеріального чи процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до неправильного вирішення адміністративної справи;
2) виправлення помилок судів першої та апеляційної інстанцій в питаннях застосування норм матеріального чи процесуального права;
3) забезпечення правильного та однакового застосування норм матеріального та процесуального права судами нижчого рівня;
4) формування судової практики.
Касаційна інстанція не встановлює нових фактичних обставин в адміністративній справі, не досліджує нових доказів, які не досліджувалися в суді першої чи апеляційної інстанцій, не перевіряє доказів, які досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій з порушеннями вимог КАС України. Касаційна інстанція не може вважати доведеними чи недоведеними ті чи інші обставини, а приймає їх такими, якими визнали їх суди першої та апеляційної інстанцій (ст. 220 КАСУ).
Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України (ст. 210 КАСУ), який розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи, визначені процесуальним законом. Суд касаційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість рішень судів нижчого рівня, він переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, тобто перевіряє справу за колом осіб і за колом правовідносин у повному обсязі.
Право на касаційне оскарження рішень суду першої інстанції, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної інстанції повністю або частково мають:
а) сторони (позивач, відповідач);
б) особи, які беруть участь у справ (треті особи, представ
ники сторін та третіх осіб) або особи, які є іншими учасниками
адміністративного процесу (свідок, експерт, спеціаліст, пере
кладач);
в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив пи
тання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки;
г) правонаступники відповідно до ст. 55 КАС України;
ґ) особи, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб згідно зі ст. 60 КАС України.
Зазначені особи в будь-який час до закінчення касаційного розгляду справи мають право приєднатися шляхом подання письмової заяви до касаційної скарги, підтримуючи її вимоги (ст. 217 КАСУ).
Предметом касаційного оскарження є (можуть бути) постанови та ухвали судів першої або апеляційної інстанції. Проте, якщо постанови нижчих судових інстанцій всі можуть бути оскаржені в касаційному порядку, то ухвала не кожна може бути окремо оскаржена. Обмеження кола ухвал суду першої та апеляційної інстанції, які можуть бути окремо оскаржені в касаційному порядку, ще більше, ніж існуючі обмеження оскарження в апеляційному порядку. В касаційному порядку підлягають оскарженню окремо лише ті ухвали, які перешкоджають подальшому провадженню у справі. До них належать ухвали про:
1) залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху — статті 108, 189 КАС України;
2) повернення позовної заяви (апеляційної скарги) — статті 108, 189 КАС України;