НОРМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

 

По-четверте, норма адміністративного процесуального пра­ва — це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов'язковості в чітко встановленому порядку. При­чому норма такою стає лише тоді, коли вона видається уповно­важеним на те органом у межах його компетенції і в рамках визначеної процедури, а також коли її реалізація забезпечуєть­ся державою шляхом створення реальних умов і засобів, що сприяють безперешкодному здійсненню сформульованих у правовій нормі зразків поведінки та засобами заохочення, пе­реконання, а в необхідних випадках, і примусу.

В юридичній літературі однією із ознак адміністративно-процесуальних норм є значне коло суб'єктів, уповноважених їх приймати, а також прийняття цих норм не тільки на законо­давчому рівні, а й органами виконавчої влади різного рівня¹. Питання дискусійне. Зважаючи на те, які дії органів виконав­чої влади відносити до адміністративного процесу. Якщо дії органів виконавчої влади з питань самоорганізації органу, ство­рення або ліквідації інших органів, реалізації власних повнова­жень зі сфери функціонування органу, діловодство тощо відно­сити до адміністративного процесу, то, звичайно, такі норми будуть приймати не тільки органи виконавчої влади, а й органи місцевого самоврядування і органи самоорганізації населення та ін.

На нашу думку, норми адміністративного процесуального права в основному приймаються на законодавчому рівні². Те, що приймаються, наприклад, інструкції, правила, методики з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення чи укази Президента України щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення та інші під-законні нормативні акти, які теж містять адміністративні про­цесуальні норми, дійсно підкреслює особливості адміністра­тивного процесу, на відміну від кримінального і цивільного процесу. Проте зазначені підзаконні акти приймаються: по-перше, відповідно до закону і з метою деталізації окремих по­ложень (носять характер методичного забезпечення процесу­альної діяльності); по-друге, ці акти приймаються щонайменше

на рівні центральних органів виконавчої влади, а не на місце­вому.

На основі узагальнення властивостей та особливостей ад­міністративних процесуальних норм, поняття їх може бути сформульоване наступним чином.

Адміністративні процесуальні норми — це встановлені де­ржавою та забезпечені її примусом (організаційними заходами) формально-визначені, загальнообов'язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захис­ту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері, розгляду і вирішення ад­міністративних справ.

Крім зазначених вище ознак, адміністративні процесуальні норми характеризуються певними особливостями та специфі­кою. Як зазначалося раніше, вони взаємодіють із цілою низкою матеріальних галузей. Наприклад, порядок реалізації норм фі­нансового, господарського, банківського, митного, земельного та інших галузей права значною мірою визначається нормами адміністративного процесуального права. Отже, норми ад­міністративного процесуального права мають полігалузевий ха­рактер регуляторного впливу¹. До однієї із особливостей про­цесуальних норм В. К. Колпаков відносить те, що процесуальні норми другорядні щодо матеріальних. Це означає, що вони ви­никають і існують лише за наявності потреби у реалізації ма­теріальних норм, за наявності потреби встановити обов'язкові для виконавчо-розпорядчих органів та їх посадових осіб прави­ла розгляду адміністративних справ². Однак це не означає, що адміністративні процесуальні норми породжуються нормами матеріального прав. Адже одну матеріальну норму права мо­жуть «обслуговувати» кілька процесуальних норм, а одна про­цесуальна норма «обслуговує» кілька матеріальних норм, прий­нятих у різних часових рамках та за різними предметами право­вого регулювання. Реалізація матеріальних та кореспондуючих адміністративно-процесуальних норм розпочинається одночас­но та до певного часу відбувається паралельно³. Отже, друго-

 

¹ Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник
для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С 47.

² Див. напр.: Кодекс України про адміністративні правопорушення //
ВВР. — 1984. — Додаток до № 51. — Ст. 1122 (з наст, зм.); Кодекс ад­
міністративного судочинства України // ВВР. — 2005. — № 35—37. — Ст.
446 (з наст. зм.).

¹ Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­
графія. - К.: Атіка, 2005. - С 104.

² Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під­
ручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 269.

³ Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­
графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 106.