По-четверте, норма адміністративного процесуального права — це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов'язковості в чітко встановленому порядку. Причому норма такою стає лише тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом у межах його компетенції і в рамках визначеної процедури, а також коли її реалізація забезпечується державою шляхом створення реальних умов і засобів, що сприяють безперешкодному здійсненню сформульованих у правовій нормі зразків поведінки та засобами заохочення, переконання, а в необхідних випадках, і примусу.
В юридичній літературі однією із ознак адміністративно-процесуальних норм є значне коло суб'єктів, уповноважених їх приймати, а також прийняття цих норм не тільки на законодавчому рівні, а й органами виконавчої влади різного рівня1. Питання дискусійне. Зважаючи на те, які дії органів виконавчої влади відносити до адміністративного процесу. Якщо дії органів виконавчої влади з питань самоорганізації органу, створення або ліквідації інших органів, реалізації власних повноважень зі сфери функціонування органу, діловодство тощо відносити до адміністративного процесу, то, звичайно, такі норми будуть приймати не тільки органи виконавчої влади, а й органи місцевого самоврядування і органи самоорганізації населення та ін.
На нашу думку, норми адміністративного процесуального права в основному приймаються на законодавчому рівні2. Те, що приймаються, наприклад, інструкції, правила, методики з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення чи укази Президента України щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення та інші під-законні нормативні акти, які теж містять адміністративні процесуальні норми, дійсно підкреслює особливості адміністративного процесу, на відміну від кримінального і цивільного процесу. Проте зазначені підзаконні акти приймаються: по-перше, відповідно до закону і з метою деталізації окремих положень (носять характер методичного забезпечення процесуальної діяльності); по-друге, ці акти приймаються щонайменше
на рівні центральних органів виконавчої влади, а не на місцевому.
На основі узагальнення властивостей та особливостей адміністративних процесуальних норм, поняття їх може бути сформульоване наступним чином.
Адміністративні процесуальні норми — це встановлені державою та забезпечені її примусом (організаційними заходами) формально-визначені, загальнообов'язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері, розгляду і вирішення адміністративних справ.
Крім зазначених вище ознак, адміністративні процесуальні норми характеризуються певними особливостями та специфікою. Як зазначалося раніше, вони взаємодіють із цілою низкою матеріальних галузей. Наприклад, порядок реалізації норм фінансового, господарського, банківського, митного, земельного та інших галузей права значною мірою визначається нормами адміністративного процесуального права. Отже, норми адміністративного процесуального права мають полігалузевий характер регуляторного впливу1. До однієї із особливостей процесуальних норм В. К. Колпаков відносить те, що процесуальні норми другорядні щодо матеріальних. Це означає, що вони виникають і існують лише за наявності потреби у реалізації матеріальних норм, за наявності потреби встановити обов'язкові для виконавчо-розпорядчих органів та їх посадових осіб правила розгляду адміністративних справ2. Однак це не означає, що адміністративні процесуальні норми породжуються нормами матеріального прав. Адже одну матеріальну норму права можуть «обслуговувати» кілька процесуальних норм, а одна процесуальна норма «обслуговує» кілька матеріальних норм, прийнятих у різних часових рамках та за різними предметами правового регулювання. Реалізація матеріальних та кореспондуючих адміністративно-процесуальних норм розпочинається одночасно та до певного часу відбувається паралельно3. Отже, друго-
1 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник
для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С 47.
2 Див. напр.: Кодекс України про адміністративні правопорушення //
ВВР. — 1984. — Додаток до № 51. — Ст. 1122 (з наст, зм.); Кодекс ад
міністративного судочинства України // ВВР. — 2005. — № 35—37. — Ст.
446 (з наст. зм.).
1 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно
графія. - К.: Атіка, 2005. - С 104.
2 Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під
ручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 269.
3 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно
графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 106.