ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

 

давства та взяла на себе зобов'язання виконувати рішення Єв­ропейського суду з прав людини¹.

З метою зменшення навантаження на Верховний Суд Ук­раїни законодавець встановлює певні обмеження щодо оскар­ження за винятковими обставинами судових рішень суду каса­ційної інстанції. Зі змісту ч. З ст. 236 КАС України випливає, що оскарженню окремо за винятковими обставинами підляга­ють не всі рішення суду касаційної інстанції, а лише його пос­танови, а також ухвали, що перешкоджають провадженню у справі. За правилами касаційного провадження до них нале­жать ухвали про:

1) залишення позовної заяви (касаційної скарги) без руху;

2) повернення позовної заяви (касаційної скарги);

3) відмову у постановленні чи продовженні порушеного процесуального строку (ч. З ст. 102 КАС України);

4) відмову у відкритті касаційного провадження в ад­
міністративній справі;

5) залишення позовної заяви (касаційної скарги) без роз­гляду;

6) зупинення провадження у справі;

7) закриття провадження у справі.

Ухвали суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі, не можуть бути оскаржені окремо від судового рішення за винятковими обставинами. На такі ухвали можуть бути подані заперечення, які включаються до скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками касаційного прова­дження. Розгляд таких ухвал окремо лише ускладнює роботу судів.

Право на оскарження до Верховного Суду України за ви­нятковими обставинами судових рішень суду першої та апеля­ційної інстанцій після їх перегляду в касаційному порядку, а також судових рішень суду касаційної інстанції повністю або частково мають:

¹ Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основополож­них свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // ВВР. — 1997. — № 40.

— Ст. 260; Про виконання рішень та застосування практики Європейсько­го суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // ВВР. — 2006.

— № 30. — Ст. 260; Про заходи щодо реалізації Закону України «Про ви­конання рішень та застосування практики Європейського суду з прав лю­дини: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 // ОВУ. - 2006. - № 22. - Ст. 1655. - 14 червня.

а) сторони (позивач, відповідач);

б) особи, які беруть участь у справі (треті особи, представ­
ники сторін та третіх осіб);

в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив пи­
тання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки;

г) правонаступники (відповідно) згідно зі ст. 55 КАС України;

ґ) особи, яким законом надано право захищати права, сво­боди та інтереси інших осіб зі ст. 60 КАС України (Уповнова­жений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, орга­ни державної влади та органи місцевого самоврядування).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, керують­ся правом касаційного (тобто «повторної касації») оскарження незалежно від фактичної участі у судовому процесі. Ця теза обґрунтовується тим, що перегляду за винятковими обставина­ми підлягають судові рішення після перегляду їх у касаційному порядку. Водночас суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції (ч. З ст. 220 КАСУ). Однак у такому випадку суд касаційної інстанції повинен скасувати рі­шення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд (ч. З ст. 227 КАСУ). Таким чином, усі питання щодо позовних ви­мог осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції, вирішуються на стадії касаційного прова­дження. Тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити до Верховного Суду України за винят­ковими обставинами судові рішення в адміністративних спра­вах незалежно від фактичної участі у судовому процесі.

Підставами для провадження за винятковими обставинами є оскарження судових рішень в адміністративних справах з мо­тивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права;

2) визнання судових рішень міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушу­ють міжнародні зобов'язання України.

Отже, для порушення провадження за винятковими обста­винами касаційна скарга на судове рішення повинна містити посилання на наявність неоднакового застосування судом каса­ційної інстанції однієї й тієї самої норми, або оскарження судо­вого рішення, що порушує міжнародні зобов'язання України.