Судові рішення — це імперативні процесуальні акти, в яких відображається державна воля про процедуру захисту прав, свобод, інтересів та установлення обов'язків учасників процесу, виконання яких є обов'язковим на всій території України.
Залежно від змісту питань, що вирішуються, на якій стадії провадження вирішуються ці питання та у якій формі, судові рішення поділяються на:
1) постанови і ухвали;
2) попередні (поточні), кінцеві та остаточні;
3) письмові та усні.
Найбільш суттєве практичне значення у класифікації судових рішень мають постанови і ухвали. Постанови приймаються при вирішенні справи по суті. Ухвали постановляються при вирішенні процесуальних питань. В юридичній літературі залежно від вирішення змісту та обсягів вимог постанови і ухвали поділяються на відповідні різновиди1. Такий підхід до класифікації судових рішень має велике пізнавальне, теоретичне і прикладне значення, не навести якого неможливо.
Отже, постанови бувають:
1) постанова суду першої інстанції (ст. 162 КАСУ) — нею вирішуються вимоги адміністративного позову;
2) постанова суду апеляційної інстанції (ст. 205 КАСУ) — нею одночасно вирішуються вимоги апеляційної скарги і вимоги адміністративного позову;
1 Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александрове!, P. О. Куйбіди. - К.: Конус-Ю, 2006. — С. 131—132.