ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНіаРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

 

можуть ані дублювати норми законодавчого акта, ані вводити | нові правила поведінки учасників адміністративного процесу.' Вони носять лише допоміжний характер та спрямовані в ос-, новному на врегулювання діяльності суб'єктів владних повно­важень у сфері процесуальних відносин з метою надання мето- •; дичної допомоги для правильного застосування процесуальних і норм, визначених законом.

З цією метою законодавець часто залишає місце в процесу­альному законі для врегулювання, з урахуванням особливостей \ тієї чи іншої сфери, публічних відносин на рівні підзаконних актів. Наприклад, вилучення транспортного засобу проводить­ся відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутріш­ніх справ України (ст. 265 КУпАП); направлення осіб, які ке­рують транспортними засобами, для огляду на стан сп'яніння, якщо є достатні підстави вважати, що вони керують у стані сп'яніння, провадиться в порядку, що визначається Міністер­ством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здо­ров'я України і Міністерством юстиції України (ст. 266 КУпАП); при винесенні адміністративного стягнення у вигляді поперед­ження на місці вчинення правопорушень (порушення правил дорожнього руху), передбачених статтями 116, 116², 117, 125, ч. 1 ст. 127 КУпАП, воно оформлюється способом, встановле­ним відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України (ст. 306 КУпАП) тощо. Основною підставою (приводом) для прийняття таких актів є особливості конкретної сфери управління, які не підлягають узагальненню в процесуальному законі, тому законодавець де­легує повноваження щодо прийняття процедурних норм для врегулювання окремих конкретних відносин.

Але виникає питання стосовно інших нормативних актів, наприклад, інструкції, правила, положення, методики з оформ­лення матеріалів про адміністративні правопорушення в тій чи іншій сфері публічних відносин. Чи є такі акти нормативно-процесуальними, чи містять вони процесуальні норми? Адже законодавець не делегував повноважень щодо прийняття таких актів. Ні в КУаАП, ні в інших законах, що регулюють прова­дження у справах про адміністративні правопорушення, не на­дається право органам владних повноважень приймати такі акти, а практично реально кожним органом влади, що уповно­важені розглядати справи про адміністративні правопорушен­ня, такі інструкції прийняті і зареєстровані у Міністерстві юс-

тиції України. На нашу думку, ці питання потребують більш поглибленого вивчення.

Таким чином, провадження в справах про адміністративні правопорушення — це врегульовані нормами права суспільні відносини у формі певної сукупності послідовно вчинених про­цесуальних дій (всіма) учасниками процесу щодо розгляду і ви­рішення адміністративних справ та виконання постанов про накладення адміністративних стягнень в адміністративно-де­ліктній сфері.

Змістом провадження у справах про адміністративні право­порушення є суспільні відносини, що спрямовані на розгляд і вирішення адміністративної справи та виконання постанови про накладення стягнення, а не притягнення правопорушників до відповідальності¹, яке може закінчитися виправданнями не­винного або звільненням від адміністративної відповідальності (ст. 22 КУпАП) чи закриттям провадження з підстав, передба­чених ст. 247 КУпАП. Крім цього, змістовною ознакою також є вчинення процесуальних дій всіма учасниками процесу, а не тільки органом владних повноважень.

Адміністративні процесуальні норми, що регулюють про­вадження адміністративно-деліктного характеру у своїй сукуп­ності складають (утворюють) правовий інструмент як самостій­ну складову, як елемент системи адміністративного процесу­ального права України, що входить до правової системи України та тісно взаємодіє з іншими правовими галузями та підгалузями. Насамперед, ця взаємодія відбувається у відноси­нах, пов'язаних з адміністративним, кримінальним та цивіль­ним судочинством.

1.З адміністративним судочинством — як процесом про­довження провадження у адміністративно-деліктній сфері. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних пов­новажень у справах про притягнення до адміністративної від­повідальності. Тобто місцеві загальні суди як адміністративні суди розглядають усі адміністративні справи щодо оскарження

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 220; Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопору­шення: Монографія. — К.: Вища школа, 1975. — С. 93; БахрахД. Н. Адми­нистративное право: Учебник для вузов. — М.: НОРМА, 2002. — С. 518.

14 8-357