1) особами, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, що визначені ст. 255 КУпАП, ст. 354 МКУ;
2) особами, які уповноважені накладати стягнення у вигляді попередження або штрафу (у розмірі до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) на місці вчинення проступків у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП, без складання протоколу;
3) особами, які уповноважені здійснювати доставления правопорушника відповідно до ст. 259 КУпАП;
4) особами, які мають право здійснювати адміністративне затримання відповідно до ст. 262 КУпАП, ст. 374 МКУ;
5) особами, які уповноважені провадити особистий огляд і огляд речей відповідно до ст. 264 КУпАП;
6) особами, які мають право на вилучення речей і документів відповідно до ст. 265 КУпАП, ст. 377 МКУ;
7) особами, які мають право щодо відсторонення від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння відповідно до ст. 266 КУпАП;
8) особами, які можуть проводити митне обстеження — ст. 378 МКУ та пред'являти товари, транспортні засоби, документи для впізнання — ст. 379 МКУ.
Отже, встановлена уповноваженою особою і зафіксована процесуальним документом подія адміністративного проступку є підставою для порушення (відкриття) провадження у справі про адміністративне правопорушення. Процесуальним документом, в якому зафіксована подія проступку, у всіх випадках є протокол про адміністративне правопорушення. Він є майже первісним документом (крім протоколу про адміністративне затримання), оскільки в ньому можуть фіксуватися всі дані, пов'язані з виявленням ознак проступку: результати особистого огляду і огляду речей; вилучення речей і документів; здійснення обстеження тощо.
В юридичній літературі поширена точка зору, що саме протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним оформленням факту адміністративного проступку1, що скла-
1 Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. — Т. 1. Загальна частина / Ред. кол. В. Б. Авер'янов (гол.). — К.: Юридична думка, 2004. — С 519; Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. — Харьков: Одиссей, 2000. - С. 873.
дання протоколу уповноваженою на те особою є початком провадження в справі про адміністративне правопорушення1, з чим, звісно, ми погоджуємося. Тим більше, що ця позиція знаходить підтримку в законодавця, який у ст. 358 МКУ зазначає, що справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складання протоколу про порушення митних правил. На сьогодні протокол про адміністративне правопорушення є універсальним документом, в якому реалізуються дві функції адміністративного провадження: порушення справи і розслідування її обставин2, адже в ньому фіксується не тільки факт проступку, а й висновок щодо кваліфікації діяння за відповідною статтею КУпАП або іншого закону, якими передбачена адміністративна відповідальність, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Разом із тим, з огляду на розвиток законодавства про адміністративні проступки, в якому значне місце посідають склади правопорушень, що потребують певного часу для виявлення ознак проступку (проведення експертизи, митного обстеження, перевірки засобів ваги, міри, пред'явлення речей для впізнання, перевірки документообігу), складання протоколу про адміністративне правопорушення в такому випадку, мабуть, є передчасним. Він може бути складений лише після з'ясування відповідних обставин правопорушення і отримання висновків експертизи, обстеження, перевірки, впізнання тощо. Невипадково в цьому зв'язку І. Голосніченко, М. Стахурський, Н. Золо-тарьова пропонують виділити попереднє адміністративне розслідування в самостійну процесуальну стадію провадження3.
Не можна також не погодитися із запереченням В. К. Кол-пакова щодо визнання протоколу універсальним документом, який виконує функцію порушення справи. Він зазначає, що за ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративне правопорушен-
1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
2005. — С. 224; 11. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний про
цес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД,
2001. — С 157; Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій
(Загальна частина). — К.: Основи, 1994. — 133.
2 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо
нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С 415.
3 Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє ад
міністративне розслідування як стадія провадження в справах про ад
міністративні проступки // Право України. — 2002. — № 2 — С 27.