ців»1. О. В. Кузьменко також підкреслює, що лише широке розуміння предмета адміністративно-процесуального права дає можливість окреслити його сферу функціонування та визначити роль і місце у правовій системі країни2. Під цим слід розуміти, що автори відносять до адміністративного процесу як створення і забезпечення та додержання відповідних правил належного поводження суб'єктів і здійснення позитивної управлінської діяльності, так і застосування примусових заходів, передбачених санкціями матеріальних норм. Проте здійснення позитивної управлінської діяльності, а також вирішення широкого кола індивідуальних конкретних справ значною мірою зачіпають інтереси громадян, нерідко навіть незалежно від їх бажання (прийняття нормативних актів із підвищенням цін, наприклад, притягнення до відповідальності, перевірка діяльності). Спілкування з владою рідко буває приємною, оскільки ідеологія панування держави над людиною і владно-розпорядчий вплив із боку державних органів поки що залишаються.
Як вірно зазначає В. Б. Авер'янов, реалізація повноважень з боку суб'єктів публічної адміністрації у стосунках з іншими учасниками адміністративних правовідносин набуватиме рис необмеженого адміністративного розсуду — аж до свавілля3. У цьому зв'язку «широке» розуміння адміністративного процесу, яке включає в свою структуру всю виконавчо-розпорядчу діяльність органів державного управління, а сфера адміністративних проваджень стає невичерпною, практично, врешті-решт, позбавляє конкретного визначення зміст адміністративного процесу та сферу його впливу на суспільні відносини.
У структурі традиційного розуміння адміністративного процесу у «широкому» значенні вчені-адміністративісти виділяють значну кількість адміністративних проваджень, що включаються до сфери адміністративного процесу. Виходячи з регламентації правовими актами різноманітної галузевої спрямованості, сфери діяльності органів виконавчої влади, їх компетенції розрізняють такі види впроваджень, як нормо-
1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо
нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С 363.
2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно
графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 68.
3 Авер 'янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ
ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно-
правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. — К.: Факт,
2003. - С 40.
Творчі, установчі, правозастосовні, контрольно-наглядові, адміністративно-деліктні, адміністративно-юрисдикційні, нею-рйсдикційного характеру тощо1, не розділяючи ані внутрішньої (провадження щодо створення, організації, ліквідації організаційних структур, дисциплінарне провадження, діловодство тощо), ані зовнішньої сфери діяльності (нормотворчі, правозастосовні, контрольно-наглядові, адміністративно-деліктні тощо). Це викликає певний сумнів. Чи можна відносити питання внутрішньої самоорганізації до адміністративного процесу? Якщо так, то яку тоді роль відіграють в управлінському процесі правові та організаційні форми й методи державного управління? Як зазначає Т. О. Гуржій, подібна неузгодженість накладає суттєвий відбиток на сучасне уявлення не лише про сам процес, а й про адміністративно-процесуальне право як систему юридичних норм, науку та навчальну дисципліну2.
Як на нашу думку, то ні «вузьке», ні «широке» розуміння адміністративного процесу не відповідає визначеній Конституцією України принципово новій ролі держави у відносинах з Людиною. «Вузьке» і «широке» розуміння свідчить про розмитість визначення, відсутність методології понятійного апарату. Визначення адміністративного процесу на рівні різноманітної управлінської діяльності та розгляду і вирішення конкретних справ, що виникають у сфері публічного управління залишає дослідників у «полоні ілюзій», сформованих на засадах позитивістського права і політичної доцільності, коли адміністративний процес вивчався як виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління, а дослідження зосереджені на обґрунтуванні залучення до адміністративних проваджень якомога більше суспільних відносин.
1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
2005. — С 211; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес:
Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД,
2001. — С 16—23; Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право
України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 278—279; Кузьмен
ко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.:
Атіка, 2005. — С. 213—214; Адміністративне право України: Підручник / За
заг. ред. С. В. Ківалова. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — С 257—280; Гонча
рук С Т. Адміністративне право України: Навч. посібник. — К., 2000. —
С. 123 та ін.
2 Гуржій Т. Вихідні засади формування галузевої парадигми адміністра
тивно-процесуального права // Право України. — 2007. — № 3. — С 16.